.RU
Карта сайта

грати першу скрипку, сходити зі сцени, з іншої опери - П. С. Дудик Комунікативно- стилістичні якості мовлення

грати першу скрипку, сходити зі сцени, з іншої опери

(з мовлення музикантів, артистів);

куди голка, туди й нитка

(з мовлення кравців);

куй залізо, поки гаряче

(з мовлення ковалів);

на ловця і звір біжить

(з мовлення мисливців);

підносити на щит

(з мовлення військових);

берегти, як зіницю ока; вавилонське стовпотворіння

(античні, біблійні вислови);

бути не в своїй тарілці

(засвоєння з французької мови),

дивитися крізь пальці

(з німецької мови) та ін.

Фразеологізми — це продукт багатовікової й особливої розумово-мовленнєвої творчості народу. У фразеології об’ємно й виразно відображено національну самобутність кожного народу, його духовну індивідуальність, зрілість, тільки йому властиве мовленнєве багатство.

Подібно до слова (але на відміну від словосполучення і речення), фразеологізм існує в мові у «готовому» вигляді, в колективно усвідомленій і всіма прийнятій формі, яка тільки частково може змінюватись в індивідуальному мовленні, напр.:

десята

(або

сьома

)

вода на киселі

(дуже далека рідня),

як (мов, ніби

та ін.)

вода вмила (змила)

(хто-небудь швидко чи раптово зник; що- небудь безслідно щезло). Є й синонімічні фразеологізми:

як водою змило — як вітром здуло

як крізь землю провалилось

як у воду впало

як корова язиком злизала

і под.

Якщо слова становлять первинні номінації, то фразеологізми, особливо ідіоми, є вторинними мовними одиницями. Як про це пише відомий український мовознавець Арнольд Грищенко (нар. 1936), вони сформувалися «внаслідок переосмислення первинних значень компонентів», тобто слів, які найтісніше поєднані в одне семантичне ціле. Фразеологізми — це надслівні і відтворювані мовні одиниці.

У фразеологічній системі мови досить широко побутують проміжні між ідіомами і фразеологічними одиницями явища —

фразеологізовані одиниці

. Серед них умовно виокремлюють:

Ці групи фразеологізованих сполучень слів характеризує властива їм синтаксична неподільність (сукупно вони становлять один член речення), семантична й структурна єдність чи й зовсім ослаблена метафоричність або її відсутність, але велика усталеність у мові і звичність для більшості її носіїв.

В усному й писемному мовленні фразеологізми використовуються з цілком чи достатньо виразною стилістичною метою. Мислення, почуттєва сфера людини відтворюється, відображається фразеологізмами сконденсовано, глибокозмістовно й почуттєво-емоційно, експресивно. Неемоційних, стилістично незорієнтованих фразеологізмів не буває. За найрізноманітніших мовленнєвих ситуацій вони сприймаються як своєрідні й образні одиниці мовлення. З їх допомогою можна відтворити майже кожне з явищ дійсності не тільки змістовно і виразно, а й дотепно, влучно, яскраво й оригінально, колоритно, бо у фразеологізмах найбільшою мірою закарбовано віковий досвід, етику й естетику, мудрість народу. Усе ним усвідомлене й сказане сприймається як раціональне в усіх можливих вимірах, гранично логічне, природне й емоційне. Особливо доречні фразеологізми в художній творчості, а також — значною мірою — в розмовно-побутовому мовленні. Від того, як письменник використовує елементи фразеології, залежать його індивідуальний мистецький стиль і частково розгортання сюжету в творі, природність художніх образів. Наприклад, фразеологізмами

Голодній кумі хліб на умі, Ні риба ні м’ясо

образно схоплюється одна з типових якостей людини. У багатьох давніх і сучасних фразеологізмах прославляється, зокрема, позитивне ставлення до праці, освіти, науки і засуджується боягузтво, брехливість, нечемність, нещирість, пияцтво та інші людські вади:

Праця чоловіка годує, а лінь марнує; Хто знання має, той і мур зламає; Книга вчить, як на світі жить; Де господар добре робить, там і поле буйно родить; У страху великі очі; Брехнею світ пройдеш, та назад не вернешся; Ледачому все ніколи; П’яний та дурний

рідні брати

і т. ін.

Фразеологізми, особливо народні приказки, прислів’я, — це здебільшого своєрідна окраса і згусток думки-судження, емоційної наснаги текстів, у тому числі і їх заголовків і підзаголовків. Фразеологізми є дуже вагомими виражальними стилістичними засобами мови, індивідуального мовлення, вони широко використовуються майже в усіх стилях мови (крім певних жанрів офіційно-ділового мовлення), як готові й усталені, постійно оновлювані або щойно створені образні конструкції, які містять почуттєву характеристику певних осіб, персонажів, їхніх вчинків тощо.

  1. Граматична стилістика і її одиниці

Граматична стилістика об’єднує морфемно-словотвірну, морфологічну, а також синтаксичну стилістики. Основу словотвірної стилістики становить морфемна стилістика, тобто закладені в морфемах (коренях і афіксах) функції слів. Натомість підґрунтям синтаксичної стилістики слугує той мовний матеріал, який вивчається в морфології, тобто у вченні про слова всіх частин мови з властивими їм граматичними (морфологічними) категоріями, значеннями, формами.

Стилістичні функції засобів словотвору

Винятково важлива роль у вираженні найрізноманітніших лексичних значень, які властиві словам і багатьом сполученням слів, належить

засобам словотвору,

особливо афіксам (префіксам, суфіксам, частково і флексіям), основоскладанню. Кожен словотвірний афікс завжди вагомий і функціонально, бо надає кореневій частині слова із зовнішньою чи нульовою флексією або кореневій частині незмінного повнозначного слова чогось нового, якоїсь додаткової семантики, а з нею й певної експресивності, емоційності, пор.:

дід

дідусь

дідуньо

дідусько

дідисько

дідище

дідуган; білий

біліший

пребілий

біленький

білесенький

біловастий

білявий

найбіліший.



Функції словотвірних засобів мовних одиниць практично реалізуються у мовленні всіх носіїв конкретної мови, отже, і тих, хто не обізнаний з мовознавчою теорією, а в її межах і з теорією словотвору.

Словотвірний афікс

— це явище одночасно і лексичне, і морфологічне, і стилістичне, бо кожен суфікс чи префікс завжди надає семантиці кореневої (основної, стрижневої) частини слова або зовсім нового лексичного значення (

пісня

—> пісняр, будова —> перебудова),

або значення тільки додаткового, особливого, яке доповнює, видозмінює те, що виражається кореневою частиною слова. Словотвірний афікс, як відомо, перетворює структурно непохідне слово в похідне. Індивідуальність, своєрідність афіксного оформлення слів залежить від їх частиномовної належності, бо слова кожної окремої частини мови мають у певному обсязі свою неповторну систему префіксів і суфіксів, наприклад, суфікси

-анн-, -енн-, інн-

належать до суфіксів віддієслівних іменників (

кохання, бажання, зіставлення, горіння).

Такі іменники, будучи семантично спорідненими із "близькозвучними дієсловами (

кохати, бажати, зіставляти, горіти),

характерні здебільшого (крім

кохання

і

кохати)

для книжних стилів мови, особливо офіційно- ділового й наукового, позначають опредмечену дію і належать до продуктивних мовних одиниць.

Стилістичне значення, функція змінного повнозначного слова виражається всією властивою йому формою, яка є носієм найсуттєвіших для слова якостей — його лексичного й граматичних значень. Словотвірні афікси — це своєрідні форманти, тобто частини слова, з яких воно утворюється. Ними по-різному видозмінюється семантика слів, їх коренева частина, яка репрезентує лексичне ядро слова, котре в більш чи менш розгорнутій групі споріднених із ним слів:

рука

руці

ручка

заручений; мова

розмова

мовний

розмовляти

замовляти

промовляти

та ін. Просте повнозначне слово може мати в своїй основі (в частині слова без флексії) кілька афіксів, але не більше п’яти префіксів:

пере-штовх-ува-нн-я, с-по-рід-не-н-ий, як-най-все-до-з- вол-ен-іш-ий.



Окрема проблема в теорії і практиці словотвору — це переважаюча належність лексем із певним словотвірним афіксом до стилю мови. Помітно усталеної закономірності у цьому немає, бо тільки зовсім обмежена кількість суфіксів ні за яких умов не може використовуватись у певних жанрах конкретного стилю. Наприклад, слова із суфіксом (суфіксами) суб’єктивної оцінки (пестливості чи зневажливості) не властиві таким писемним жанрам офіційно-ділового мовлення, як заява, оголошення, автобіографія, посвідчення, довідка тощо. Не характерні слова з такою експресією, емоційністю також і для академічно-наукового підстилю (жанру). Натомість суфіксальні слова з виразною об’єктивно- суб’єктивною оцінкою (ніжності чи згрубілості і под.) природні й функціонально активні за багатьох комунікативних ситуацій у розмовно-побутовому і художньому стилях, принаймні в деяких жанрах цих стилів, у доброзичливому чи осудливому домашньому мовленні тощо.

—-Уіузаїнська мова має дуже розгалужену систему словотвірних засобів, особливо суфіксальних. їх семантичні можливості і стилістичні функції незліченні. Кожен окремий словотвірний афікс-суфікс чи афікс-пре- фікс — це семантично й стилістично неповторна, суто індивідуальна мовна одиниця, яка не може бути компенсована й замінена жодним іншим афіксом, бо кожен із них виконує в структурі слова свою функцію. Наприклад, суфікс

-еньк-

комунікативно зорієнтований на вираження словом додаткового значення зменшеності або пестливості, голубливості

{річенька

), тоді як із суфіксом

-ищ-

нерідко пов’язана експресія, емоційність чогось або позитивного (

веселище, видовище, переможище),

або негативного

(дідище).

Група слів із цим суфіксом може сприйматися і нейтрально:

становище, пристанище, прізвище

та ін.

Роль словотвірного афікса щодо кореневої частини слова завжди семантична, але нерівноцінна, бо в одних випадках суфікс чи префікс утворює нову лексему

(море

моряк, дід

прадід),

а в інших тільки надає їй якогось значеннєвого відтінку:

сніг

сніжок, старий

престарий.

Перший спосіб словотвору можна вважати семантичним, другий — напівсемантичним, бо, наприклад, слова

автор

і

співавтор, друг

недруг, школа

школяр, учитель

учителька

семантично різні, а

писати

написати, ліс

лісок

— об’єднані спільністю семантики: вони розрізняються тільки лексично-значеннєвим відтінком. Словотвірна основа в обох випадках лексико-семантична, семантична: до уваги беруть лексичне значення слів і властиву їм експресію (виражальну спроможність і функціональну зорієнтованість), які привносяться суфіксом (суфіксами) чи префіксом (префіксами) до кореневої частини слова. Залежно від суфікса чи префікса повнозначне слово набуває такої стилетвірної якості, яка також визначає і його належність до певного стилю мови.

Стилістичну диференціацію засобів словотвору (передусім суфіксів) у мовознавстві вже осмислено й визначено досить повно. Це засвідчується як навчальною літературою з проблем словотвору (І. Чередниченко, А. Коваль, О. Пономарів та ін.), так і низкою спеціальних досліджень, статей (І. Ковалик, Н. Клименко, В. Грещук, К. Городенська, В. Горпинич, 3. Сікорська та ін.).

Морфологічні засоби стилістики

Стилістичні можливості морфологічної системи сучасної української літературної мови широкі й функціонально потужні. Більшість повнозначних слів представлена не однією формою, а кількома, навіть багатьма, і всі вони певною мірою стилістично неповторні, своєрідні. Кожна із змінюваних форм виконує певну комунікативну, отже, й стилістичну функцію.

Стилістичні функції мовних одиниць сконденсовані в таких мовних явищах:

Добір морфологічних засобів мови (всіх її слів) з певною комунікативно-стилістичною метою визначається:

Отже, стилістичні можливості, функції морфологічних одиниць мови знаходять свій вияв у морфологічних формах, категоріях, значеннях повнозначних змінюваних слів, обмежено й своєрідно також і в незмінюваних повнозначних словах. Таким словам властива найрізноманітніша семантика. Як відомо, не мають семантики (лексичного значення) слова службові і вигуки.

Статистичні основи морфологічної стилістики

Теорія і практика стилістики як окремого лінгвістичного вчення про слова всіх частин мови (змінюваних

і незмінюваних) передбачає і їх стилістичну характеристику, а в її межах і кількісний вияв різних форм слова (слів), бо це відображає неоднакову функціональну спрямованість, спроможність і мовленнєву актуальність кожної мовної форми.

Кількісний вияв слів усіх частин мови, їх форм в окремих художніх текстах можна простежити в таблиці:



Частини мови

Назва твору, автор

Іменники

Прикметники

Числівники

Займенники

Дієслова

Дієприкметники

Дієприслівники

Прислівники

Прийменники

Сполучники

Частки

Р

Вигуки

Усього слів

«Заповіт»



























Т. Шев

220

112



7

118

1



2

113

9

2



584

ченка



























«Fata



























morgana»



























(уривок

«Ідуть

226

113



11

119

33



66

66

99

11



744

дощі...») М. Коцюбинського



























«Ще назва



























е...»

31

8

1

4

13

1



5

5

10

1



79

JI. Костенко



























Усього слів

517

233

1

22

250

35



73

124

128

14



1407

Поезія як особлива художня творчість значно менше, ніж проза й драматургія, визначається суто кількісними мовними показниками, та, як видно з таблиці, навіть у поетичному мовленні до найуживаніших слів належать іменники (їх об’єктивно найбільше в кожній мові), дієслів у проаналізованих текстах — 250, менше прикметників — 233. Після них за спадною частотністю розміщуються: сполучники — 128, прийменники — 124, прислівники — 73, займенники — 22 та слова інших частин мови. Якнайменше використання числівників у поетичних текстах пояснюється тим, що це слова з абстрактно-кількісним значенням, які, відтворюючи лише кількісно-числові відношення між об’єктами дійсності, не надають їм категоріально-якісної оцінки, лише зрідка забарвлюють кількісну характеристику когось або чогось певною почуттєвістю. Числівники — між- стильові лексеми, майже однаково вживані в усіх стилях мови, однак типовіші для книжних (офіційно-ділового, наукового й публіцистичного) стилів. Це пояснюється їх семантичною сутністю — точно визначати кількість предметів, явищ, ознак чи порядок їх при лічбі. Однак за певних ситуацій кількісні показники вияву певних реалій можуть вражати мовців. Здебільшого це трапляється в інформативно-публіцистичних текстах і зрідка — в художньому мовленні, напр.: 2014-07-19 18:44
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • © sanaalar.ru
    Образовательные документы для студентов.