.RU
Карта сайта

3.4. Принцип комплементарності юрисдикції Міжнародного кримінального суду

3.4. Принцип комплементарності юрисдикції Міжнародного кримінального суду


В основі юрисдикції постійного Міжнародного кримінального суду лежить принцип комплементарності, що заявлений вже в преамбулі Статуту. У пункті 4 преамбули підтверджується, що «найсерйозніші злочини, які викликають стурбованість усього міжнародного співтовариства, не мають залишатися безкарними і що їх дійове переслідування має бути забезпечене як заходами, вжитими на національному рівні, так і активізацією міжнародного співробітництва». У пункті 9 висловлюється рішучість «заснувати незалежний постійний Міжнародний кримінальний суд, зв'язаний із системою Організації Об'єднаних Націй, який має юрисдикцію щодо найсерйозніших злочинів, які викликають стурбованість усього міжнародного співтовариства».

Разом з тим пункт 6 преамбули містить нагадування про те, «що обов'язком кожної держави є здійснення її кримінальної юрисдикції над особами, котрі несуть відповідальність за вчинення міжнародних злочинів», а в пункті 10 підкреслюється, що «Міжнародний кримінальний суд, заснований на підставі даного Статуту, доповнює національні органи кримінальної юстиції». У такий спосіб у преамбулі Статуту проголошена необхідність ефективного сполучення національної та міжнародної юрисдикцій щодо міжнародних злочинів.

Принцип комплементарності міжнародної юрисдикції проголошений у статті 1, де йдеться про те, що Суд «доповнює національні системи кримінального правосуддя» і пронизує всю систему статей Статуту, знаходячи пряме відбиття у статтях 17, 18, 19. Найбільше чітко цей принцип виражений у статті 17 Статуту («Питання прийнятності»). У ній згадується пункт 10 преамбули, так само як і стаття 1, що встановлює комплементарний принцип Суду стосовно національних судів, і визначені чотири підстави, відповідно до яких Суд може встановити, чи прийнятна справа до провадження.

Зокрема, у статті 17 йдеться: «Суд визначає, що справа не може бути прийнята до провадження в тих випадках, коли: a) дана справа розслідується чи щодо неї держава, яка має стосовно неї юрисдикцію, порушила кримінальне переслідування, за винятком випадків, коли ця держава не бажає чи не здатна вести розслідування або порушити кримінальне переслідування належним чином; b) справа розслідувана державою, що має юрисдикцію щодо неї, і ця держава вирішила не порушувати щодо особи, якої це стосується, кримінального переслідування, за винятком випадків, коли це рішення стало результатом небажання чи нездатності держави порушити кримінальне переслідування належним чином; c) особа, якої це стосується, уже була суджена за поведінку, що є предметом даної заяви, і проведення судового розгляду Судом не дозволено на підставі пункту 3 статті 20; d) справа не є досить серйозною, щоб виправдувати подальші дії з боку Суду (1).

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте http://www.mydisser.com/search.html

Розглянута невідповідність положень Статуту і конституцій мала місце й у багатьох країнах Європи. Вивчення досвіду виходу цих держав зі сформованої правової колізії безумовно корисне для вироблення способів вирішення цієї ситуації в Україні. У процесі обговорення можливості ратифікації Статуту Міжнародного кримінального суду Францією Президент і прем'єр-міністр Французької Республіки звернулися до Конституційної Ради Франції з проханням дійти висновку про те, чи потребує ратифікація Римського Статуту перегляду Конституції. Відповідно до статті 54 Французької Конституції, у тому разі, якщо те чи інше положення міжнародного договору суперечить Конституції, ратифікація цієї угоди може бути дозволена тільки після внесення в Конституцію відповідних поправок. Конституційна рада дійшла висновку, що ратифікація Статуту потребує перегляду Конституції. Згодом Конституція була змінена способом включення в неї нової статті, де йдеться, що «Республіка може визнати юрисдикцію Міжнародного кримінального суду, як це передбачається договором, підписаним 18 липня 1998 р.». Франція ратифікувала Римський Статут 9 червня 2000 року. Конституційна рада розглянула положення Римського Статуту, що обмежують застосування принципу комплементарності, зокрема статті 17, яка передбачає, що Суд може прийняти справу до розгляду, якщо має місце небажання чи нездатність держави забезпечити розслідування і кримінальне переслідування. Рада дійшла висновку, що обмеження принципу додатковості випадками, коли та чи інша держава спеціально ухиляється від виконання своїх зобов'язань, виходить із правила pacta sunt servanda. Отже, ці обмеження не зазіхають на національний суверенітет [300, 1317].

При розгляді даного питання про відповідність положень Римського Статуту Конституції Бельгії Державна рада Бельгії дійшла висновку про невідповідність Римського статуту ряду положень Конституції і запропонувала замість внесення поправок у декілька статей, розкиданих по всьому тексту Конституції, що ускладнило б її сприйняття, внести в Основний Закон таке нове положення: «Держава приєднується до Статуту Міжнародного кримінального суду, прийнятому в Римі 17 липня 1998 р.». Бельгія ратифікувала Римський Статут 28 липня 2000 року. Бельгія ратифікувала Римський Статут до внесення поправок у Конституцію, мотивуючи це тим, що Статут набере чинності тільки після його ратифікації 60 державами, що дасть досить часу для того, щоб зробити Конституцію відповідною до його положень. Характерно, що стосовно характеру юрисдикції, який доповнює, Міжнародного кримінального суду Державна рада відзначила, що відповідно до Конституції Бельгії бельгійський суд не може відмовитися від своєї юрисдикції на користь Міжнародного кримінального суду, оскільки вона передбачає, що ніхто не може бути проти своєї волі позбавлений права стати перед суддею, призначеним законом [див. докладніше: 301].

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте http://www.mydisser.com/search.html

Принцип комплементарності як основа здійснення юрисдикції Суду – новий вид взаємини національної та міжнародної юрисдикції. Добровільне визнання можливості обмеження суверенітету незалежної держави (у випадках, передбачених положеннями про прийнятність) є особливим, унікальним проявом державної правової свідомості й, безумовно, потребує часу для трансформації сформованих стандартів недоторканності національного суверенітету, зокрема у сфері кримінальної юстиції, на користь об'єднання зусиль членів міжнародного співтовариства в боротьбі зі злочинністю.

Існує думка, що, оскільки Суд здійснює свою юрисдикцію по найбільш серйозних злочинах, що є безпосередньо караними за міжнародним кримінальним правом, він у всіх випадках діє «від імені співтовариства націй»[43, 44 – 45]. На наш погляд, Суд має юрисдикцію від імені світового співтовариства тільки в тому разі, якщо наділяється нею Радою Безпеки, тобто в порядку, передбаченому статтею 13(b), і комплементарність юрисдикції є наслідком і проявом її переважно договірної природи.
2014-07-19 18:44
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • © sanaalar.ru
    Образовательные документы для студентов.