.RU
Карта сайта

Еволюція електронного журналу як виду документа та джерела інформації: основні етапи» –

Еволюція електронного журналу як виду документа та джерела інформації: основні етапи» –

розглянуто передумови, особливості та загальні тенденції розвитку наукового електронного журналу як важливого засобу наукової комунікації. Обґрунтовано зумовленість появи електронного журналу технологічними, економічними та іншими факторами розвитку людської цивілізації в епоху переходу від постіндустріального до інформаційного суспільства, основні тенденції та напрями розвитку електронного журналу в різних країнах світу, передусім у Північній Америці та Західній Європі.

Дисертаційна розвідка засвідчила, що науковий журнал вважається найбільш успішним та вдалим засобом наукової комунікації в історії науки як першоджерело для опублікування наукових ідей, теорій, результатів досліджень, місце для критичного розгляду нових знань та поширення нових ідей, наукової та технічної інформації зокрема, і наукового спілкування в цілому. Він є найбільш ефективною та низьковартісною моделлю публікації та розповсюдження наукової інформації. Публікація статті в журналі визначає рейтинг ученого, його пріоритет; через посилання на попередні роботи забезпечується наступність у дослідженнях, інтернаціональний характер науки.

Модель наукового журналу, що з’явилася понад 350 років тому, була і залишається донині ефективною. Зафіксовані основні функції наукового журналу: реєстрація авторства, сертифікація якості дослідження (шляхом незалежного рецензування), наукове спілкування та збереження результатів наукової роботи через видання. Встановлено, що поява електронного журналу позитивно вплинула на ці функції та надала їм нових переваг, зокрема в оперативності та зручності пошукових можливостей. Зафіксовано швидкі зміни у розвитку електронного журналу: від перших експериментів у 1960-х – 1970-х роках до бурхливого зростання, пов’язаного з появою веб-технологій на початку 1990-х років. На початку ХХI ст. електронний журнал не лише виступає вдалою альтернативою своїй друкованій формі, але й починає домінувати у моделях розповсюдження наукової інформації. Нечуваними, з огляду на історію видавничої справи, темпами відбулося поширення електронного журналу за перші 10-15 років його існування у світових мережах: від перших – наприкінці 1980-х років – до понад 45 тисяч у 2007 р.), що спричиняє навіть прогнози щодо припинення вже в недалекому майбутньому видання традиційного (на паперовому носії) журналу.

Відбулися швидкі зміни в технологіях електронних журналів: від розповсюдження текстових публікацій журналу в форматі plain text через listserv, електронну пошту та FTP – до сучасних технологій. У «донтернетівський» період електронні журнали не мали успіху через незручні інтерфейси та відсутність координованих міжнародних телекомунікаційних мереж. З появою на початку 1990-х р. World Wide Web-технологій, що поєднали текст, зображення та гіперпосилання, розпочався новий етап у ері електронних журналів та електронних комунікацій у цілому. Ці технології та системи навігації і перегляду інформації, формати PDF та HTML, а наразі SGML, XHTML, XML і Metadata, стандарти відкритого URL та SFX, надають користувачам зручну та уніфіковану форму представлення та доступу до електронних журналів. Визначені як основні переваги електронного журналу: технології гіпертекстових зв’язків (від опису до повного тексту) та стандарт Відкритого URL (забезпечує стандартизований обмін метаданими).

Появу електронних журналів зумовлено ще рядом факторів, зокрема високою вартістю друкованих видань та обмеженнями у їхньому розповсюдженні – «криза серіальних видань». Тому продовжуються пошуки альтернативних моделей поширення наукової інформації в електронну епоху, крім традиційної журнальної. Найбільш вдалою є модель відкритого доступу, що реалізується через відкриті журнали та архіви (репозитарії). Визначено, що нова модель не впливає суттєво на функції електронного журналу, а лише вносить певні фінансові та організаційні зміни в схеми розповсюдження наукової інформації.

Зрозуміло, що в майбутньому кількість публікацій, що створені в електронному середовищі і для електронного середовища, лише зростатиме, і електронний журнал все більше здобуватиме пріоритетну роль серед засобів наукової комунікації в суспільстві знань.

На основі узагальнення великого обсягу фактичного матеріалу визначені основні етапи в еволюції електронного журналу. Історичний розвиток наукового електронного журналу як моделі наукової комунікації спонукає до беззаперечного визнання нових можливостей та переваг електронних видань у цілому для забезпечення глобального, широкого доступу до наукової інформації та обміну думками науковців. Слід зазначити, що від часу виникнення і до сьогодні модель наукового електронного журналу пройшла ряд випробувань, експериментів тощо. Одні з них виявилися вдалими і були сприйняті однозначно (мережеве розповсюдження, пошукові функції, наприклад), інші – викликають багато дискусій (вартість, архівування тощо). Тому сьогодні ще не можна говорити про модель електронного журналу як остаточно визначену й усталену. Електронний журнал все ще перебуває у процесі розвитку, і безумовно, на цей процес впливатимуть у подальшому і розвиток ІКТ, і пошуки нових моделей електронного видання, і поширення наукової інформації загалом.

У ході дослідження було підтверджено також, що на вістрі експериментального запровадження нових технологій у створенні та розвитку електронного журналу продовжують знаходитися США, Канада та Західна Європа. Країни Центральної та Східної Європи, та такі, що розвиваються, здебільшого послідовно і виважено підходять до подібних експериментів, покладаючись на перевірені вже технології та досвід.

Виникнення та розвиток електронного наукового журналу спричинили низку змін у роботі бібліотек, які почали активно включати електронні журнали (як і електронні видання в цілому) в свої колекції, особливо на третьому етапі – з початку 1990-х – на поч. ХХІ століття.

В Україні перші активні експерименти з електронними виданнями зафіксовані також із часів запровадження веб-технологій, але процес розвитку вітчизняного електронного журналу все ще перебуває в початковому стані. Слід зазначити, однак, очевидні переваги цього: переважна більшість існуючих вітчизняних журналів є у вільному доступі, тобто без вимог до сплати за доступ. Це надзвичайна перевага, на нашу думку, дозволить скоротити існуючий розрив.

Таким чином, на початку ХХI ст. електронні журнали впевнено здобувають першість, що належала протягом кількох століть іншому засобу наукової комунікації – журналам друкованим. Електронні журнали відкрили нову еру, забезпечуючи таку оперативність і повноту задоволення інформаційних потреб у знаннях, одержаних у процесі науково-дослідної, дослідно-конструкторської, проектно-технологічної та виробничої діяльності світової академічної та професійної спільноти, якої ніколи не було і не могло бути в еру друкованого журналу. Від появи Інтернету, і особливо веб-, електронний журнал стає центральною складовою в системі електронної наукової комунікації, ключовим елементом у мережній інтелектуальній громаді. Дослідженням зафіксовано ту модель електронного журналу, що склалася на початок ХХІ століття, встановлено, що сучасний ринок електронних журналів та дотичних служб бурхливо розвивається і сьогодні. Світ все ще знаходиться в стадії трансформації, вдосконалення цієї моделі. В Україні цей процес відбувається із запізненням приблизно в десять років. Ще невідпрацьовані бізнес-моделі розповсюдження, технологічні схеми та механізми роботи з такими ресурсами тощо. Однак, Україна отримала можливість врахувати і адаптувати відповідний зарубіжний досвід, а отже, уникнути неефективних шляхів розвитку і досить швидко наздогнати передові країни світу. До того ж наша держава має досить значний інтелектуальний потенціал. Тут існують всі передумови для включення електронних публікацій у систему наукових комунікацій (наприклад, проекти Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського НАН України у створенні бази даних «Україніка наукова», порталу наукової періодики, бази даних дисертацій тощо, відповідні проекти НаУКМА, НТУ «КПІ», Чернівецького та Тернопільського технічних університетів та ін.).

У третьому розділі –

«Електронні журнали в структурі інформаційних ресурсів бібліотеки

» – аналізуються ті трансформаційні процеси, що відбулися в книгозбірнях світу з появою електронних ресурсів. Завдяки впровадженню ІКТ у цілому значно збагатилися функції бібліотеки: соціальна, меморіальна, комунікативна, кумулятивна, тобто ті, що забезпечують збирання, зберігання документів і задоволення на цій основі потреб користувачів. Бібліотека ХХІ століття покликана забезпечити доступ до глобальних інформаційних ресурсів, у т. ч., світової електронної наукової періодики, шляхом кумуляції, оброблення та поширення в часі й просторі масивів електронних даних, у тому числі електронних журналів.

Електронна колекція стає такою ж невід'ємною складовою сучасної бібліотеки, як і колекція друкована. Чітко простежується не тільки перспектива зростання, але навіть експансії електронної складової бібліотечних фондів: електронні документи та мережні технології їхнього доставляння стають визначальною компонентою розвитку бібліотечно-інформаційної структури в цілому. Зафіксовано, що однією з головних функцій адміністративної та технологічної діяльності бібліотек найближчим часом стане управління електронними ресурсами, в т. ч. електронними журналами.

Суттєвим тут є те, що у фондах бібліотек присутні документи, що фізично їм не належать і їхня кількість буде зростати. Електронні каталоги та інші довідково-пошукові системи включають і віртуальні по відношенню до даної бібліотеки ресурси. Формування та підтримка електронних колекцій стає більш вартісною у порівнянні з друкованими виданнями, зокрема за рахунок витрат на підготовку кваліфікованого персоналу, створення інфраструктури та ліцензування. Трансформуються процеси обслуговування: віддалений доступ до електронних ресурсів бібліотеки починає конкурувати з фізичним відвідуванням книгозбірні користувачем. Змінюється й система МБА, до функцій якої все частіше включається електронне доставляння документа (ЕДД). У роботі з електронними журналами бібліотекам частіше доводиться працювати не з окремими назвами, а з пакетними передплатами, які пропонують більшість видавництв, навіть у випадку змушеної передплати непрофільних чи малопопулярних для бібліотеки видань. Результати дослідження цих та інших змін у роботі бібліотек представлені в цьому розділі.

Дослідженням зафіксовано ту модель електронних журналів як складової інформаційних ресурсів бібліотеки, що сформувалася на початок ХХІ століття. Гіпертекстові зв’язки у електронних журналах визначено як одні з основних переваг у системі інформаційного забезпечення потреб користувачів. Розглянуто основні міжнародні проекти в цій царині: CrossRef, Open Journal Project, PubMed Central. Обґрунтовано важливість дотримання прав інтелектуальної власності для електронних публікацій та роль ідентифікатора цифрового об’єк-ту в цьому. Проаналізовані основні моделі встановлення вартості електронних журналів, що склалися на міжнародному ринку наукової періодики. Прогнозуються наступні можливі моделі та роль бібліотек як основних передплатників. Проблема збереження та архівування електронних журналів є також однією з найбільш дискусійних і саме вона спричинює те, що бібліотеки світу в більшості не поспішають замінити стовідсотково передплату друкованих журналів на електронні, навіть, якщо це вигідно фінансово. Бібліотека має ґарантувати користувачу доступ до будь-яких попередніх випусків журналів, якщо він того потребує; ґарантувати, що у виданні не зміниться нічого з бажання видавця чи автора, не буде вилучено статтю чи змінено зміст тощо.

У передплаті електронних журналів бібліотеки світу надають перевагу безпосереднім зв’язкам із видавництвами, які пропонують доступ до власних журналів через спеціально організовані служби. Однак досліджено і роль посередників – аґрегаторів (вендорів) різноманітних інформаційних послуг, які збирають електронні публікації з журналів різних видавництв та (чи) з різних джерел в єдину базу (бази) даних, і відіграють важливу роль у забезпеченні доступу до наукових журнальних публікацій. Розглянуто переваги і недоліки представлення електронних журналів у службах посередників, діяльність найбільш відомих на світовому ринку: EBSCO, ProQuest, BioOne, JSTOR, OVID, Highwire Press та ін.

Особливу увагу в дослідженні приділено організації роботи консорціумів бібліотек, що працюють з електронними журналами, як вирішальної складової бібліотечної кооперації в епоху електронних ресурсів. Саме об'єднуючи зусилля провідні книгозбірні світу не лише вибудовують політику роботи з колекціями електронних журналів, але як основні передплатники-споживачі, впливають на формування сучасних моделей електронних журналів: встановлення бізнес-моделей, проблеми архівування тощо. Проаналізований міжнародний та вітчизняний досвід підтверджує такий висновок.

Автором дисертації проаналізовано проблеми менеджменту колекцій електронних журналів в історико-бібліотекознавчому аспекті. Сформульовано, що управління колекцією електронних журналів у бібліотеці – це комплекс взаємопов’язаних логічних процесів та операцій: організаційних, технічних, технологічних. Запропоновано технологічну модель життєвого циклу електронного журналу в бібліотеках, а також основні засади управління такою колекцією, які розроблені на основі історичного досвіду провідних бібліотек світу за останні 10-15 років. З урахуванням комплексності взаємопов'язаних бібліотекознавчих, інформаційно-технологічних та нормативно-правових питань та на основі використання відповідного зарубіжного досвіду проаналізовано кожний з етапів роботи бібліотек з електронними журналами: відбір; організація тестового періоду; перевірка і налаштування технічних параметрів доступу; управління доступом та аутентифікація; узгодження і підписання ліцензійної угоди з постачальником (видавцем чи вендором); власне замовлення та придбання (угода, сплата рахунків); реєстрація та облік; каталогізація ресурсів чи/та представлення їх на веб-сайті; популяризація ресурсу для користувачів; аналіз статистики використання; подовження (поновлення) передплати чи відмова (вилучення з колекції).

Бібліотеки, які добре вміють управляти змінами, повинні також добре управляти колекцією електронних журналів. Для книгозбірень України є особливо важливим цей досвід з огляду на необхідність скорочення відставання в освоєнні ІКТ та участі бібліотек у формуванні суспільства знань. Слід зазначити досить високу активність, передусім, академічних та університетських бібліотек України, у використанні електронних журналів, засвідчену статистичними даними консорціумів (Інформатіо, проекту INTAS) та окремих книгозбірень (Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського, Наукової бібліотеки НаУКМА та ін.). Передусім, важливим є відповідний досвід Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, яка реалізує кілька відповідних важливих проектів (зокрема, «Портал наукової періодики», формування реферативної бази даних «Україніка наукова», «Електронні наукові фахові видання», «Наукова періодика України»), а також активно відпрацьовує моделі та технології роботи з електронними ресурсами в цілому. Серед інших лідерів у напрямі використання електронних ресурсів – бібліотеки Національного університету України «Києво-Могилянська академія», Харківського національного університету ім. В. Каразіна, Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича, Тернопільского технічного університету ім. І. Пулюя, окремих регіональних наукових бібліотек (Кіровоградської, Рівненської, Вінницької ОУНБ). Але, навіть ці книгозбірні не можуть стверджувати, що запровадили цілісний та комплексний підхід до управління електронними колекціями. Залишаються невирішеними багато питань, пов’язаних із середовищем світових інформаційних ресурсів у цілому і, зокрема, колекціями електронних журналів: невідпрацьовані ще технології, не вирішені організаційні, технічні та фінансові питання.

Таким чином, отримані в результаті дослідження висновки, дають підґрунтя для ефективного здійснення діяльності бібліотек України щодо електронних журналів, кваліфікованого менеджменту колекцій таких видань.

У

загальних висновках

зазначено, що:

1. На основі узагальнення широкого кола опублікованих і неопублікованих джерел проаналізовано стан наукового вивчення проблеми.

Відтворено цілісну картину еволюції електронного журналу у світі та особливості цього процесу в Україні, а також закономірності соціально-комунікативної діяльності бібліотек, зокрема принципи побудови та управління сучасних бібліотечних колекцій, невід'ємною складовою яких стають електронні ресурси, в т. ч. електронні журнали.

Здійснено історико-порівняльний аналіз зібраних матеріалів, що істотно розширює інформаційне поле бібліотекознавства. Виявлено провідні напрями, тенденції та специфіку процесу еволюції електронного журналу в системі наукової комунікації в цілому і як документно-інформаційного ресурсу бібліотек різних країн світу, а також основні тенденції й особливості цього процесу в Україні.

У результаті проведеного дослідження встановлено, що розвиток електронного журналу та відповідний досвід роботи книгозбірень з ним досліджувалися фраґментарно, тільки в окремих напрямах та аспектах.

2. У дослідженні запропоновано визначення дефініції електронного журналу як періодичного електронного видання, що є закінченим електронним ресурсом (гіпертекстовим, інтерактивним, мультимедійним тощо) і вміщує групу електронних документів (статей), що пройшли редакційно-видавничу обробку та призначені для довготривалого зберігання, розповсюдження в комп’ютерних мережах у незмінному вигляді. Охарактеризовано основні типи та види електронного журналу в залежності від способів створення (паралельні, оригінальні, комбіновані), розповсюдження та зберігання (локальні, мережеві), вартості та умов передплати (пакетні пропозиції, сплата на назву, сплата за архів та ін.), ліцензійних умов доступу (авторизація, Інтернет-протокол) тощо. Визначено існуючи переваги електронного журналу та досліджено стандарти стосовно пошуку та архівування. Виокремлено серед основних переваг – широкий спектр пошукових функцій та можливість гіпертекстових зв’язків.

3. Дослідження засвідчило, що науковий журнал залишається донині основою наукової комунікації як першоджерело для опублікування наукових ідей, теорій, результатів наукових розробок, місцем для критичного розгляду та розповсюдження нових знань. Електронний журнал не змінив, а успішно доповнив та поліпшив ці функції і надав їм нових переваг, передусім у оперативності та різноманітності пошукових можливостей. На початку ХХІ ст. електронний журнал стає центральною складовою в системі електронної наукової комунікації світової інтелектуальної громади.

4. Комплексне дослідження еволюції електронного журналу засвідчило зумовленість його появи технологічними, економічними та іншими факторами розвитку людської цивілізації в епоху переходу від постіндустріального до інформаційного суспільства. Обґрунтовано три основні етапи в еволюції електронних журналів з огляду на світові тенденції (хронологія цих етапів змінюється залежно від країни чи групи країн):

Еволюційний процес не має чіткої логіки поступового переходу від першого етапу до наступного. Таким чином, сьогодні маємо на практиці одночасно всі три етапи у процесі створення та розповсюдження електронного журналу для різних країн і груп видавців. Дослідженням встановлено, що у 2007 р. електронний журнал все ще знаходиться в стадії трансформації, вдосконалення, а не усталеної схеми. На його розвиток впливатимуть у подальшому вдосконалення ІКТ, пошуки нових моделей електронного видання, наукової комунікації загалом і моделі відкритого доступу, зокрема.

5. У дисертаційному дослідженні з’ясовано, що існують загальносвітові тенденції розвитку електронного журналу як складової інформаційних ресурсів бібліотеки, а також національна та реґіональна специфіка цього. Відмічені особливості бібліотек як основних передплатників, що впливають на формування моделей електронного журналу та інші фактори (вартість, ліцензування, забезпечення доступності, архівування та збереження тощо). Проаналізований міжнародний та вітчизняний досвід роботи бібліотек дозволяє стверджувати, що в епоху електронних ресурсів вирішальну роль починають відігравати не стратегії окремих бібліотек по роботі з електронними журналами, а спеціальних бібліотечних об'єднань – консорціумів. Саме об'єднуючи зусилля провідні книгозбірні світу не лише вибудовують політику роботи з колекціями електронних журналів, але, як основні передплатники-споживачі, впливають на формування сучасних моделей електронних журналів: встановлення вартості, проблеми архівування тощо.

6. Дослідженням встановлено, що в Україні процес створення електрон-них журналів та відповідна робота бібліотек з цим інформаційним ресурсом відбувається із запізненням приблизно в десять років, порівняно з країнами Північної Америки та Західної Європи, хоча й досить активно розвивається за останні кілька років. Здебільшого це – паралельні електронні видання (понад 60 назв), ще майже не відпрацьовані технології створення й розповсюдження оригінальних електронних журналів. Не налагоджені бізнес-моделі розповсюдження і сервіси роботи з такими ресурсами; наявні онлайнові джерела наукової інформації в нашій державі сьогодні є розпорошеними і не мають належної підтримки в аспекті їхньої інтеграції та організації довготермінового зберігання та збереження. Бібліотеки, за винятком окремих проектів академічних бібліотек, здебільшого все ще не вважають електронні журнали повноцінною складовою своїх фондів. Однак Україна отримала можливість врахувати і адаптувати відповідний зарубіжний досвід, виважено застосувати вже перевірені на міжнародному рівні технології та знання у створенні та розповсюдженні електронних журналів, активному включенні їх до процесів наукової комунікації та бібліотечних ресурсів, а отже уникнути неефективних шляхів розвитку і досить швидко наздогнати передові країни світу. До того ж, в Україні створено передумови для включення електронних публікацій до системи наукових комунікацій. Надзвичайно важливими в цьому є проекти Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського НАН України, зокрема, створення загальноакадемічного порталу наукової періодики, що має трансформуватися в загальнодержавний.

7. У дослідженні визначено, що однією з головних організаційних функцій бібліотек найближчим часом стане управління електронними ресурсами, в т. ч. електронними журналами. Управління колекцією електронних журналів у бібліотеці – це багатофункціональний комплекс взаємопов’язаних логічних процесів та організаційних, технічних, технологічних рішень. Запропоновано технологічну модель життєвого циклу електронних журналів у бібліотеках та основні засади управління такою колекцією, що розроблені на основі історичного досвіду провідних бібліотек світу за останні 10-15 років.

Для книгозбірень України є особливо важливим такий досвід з огляду на необхідність скорочення відставання в освоєнні ІКТ та участі бібліотек у формуванні Суспільства Знань. Отримані в результаті дослідження результати дають підґрунтя для ефективного впровадження у сферу дії бібліотек України роботи з електронними журналами, кваліфікованого менеджменту колекцій цих документів.

Основні положення дисертації викладено в таких публікаціях автора

:

  1. Ярошенко Т. О. Наукові комунікації ХХI століття : електронні ресурси для науки та освіти України / Тетяна Ярошенко // Бібл. вісн. – 2006. – № 5. –
    С. 17–22.

  2. Ярошенко Т. О. Електронний журнал у дзеркалі публікацій у про-фесійній пресі / Тетяна Ярошенко // Вісн. Кн. палати. – 2006. – № 5. – С. 29–32.

  3. Ярошенко Т. О. Наукова інформація у відкритому доступі : нові мо-делі комунікації в інформаційному суспільстві / Т. О. Ярошенко // Бібліо-текознавство. Документознавство. Інформологія. – 2006. – № 4. – С.80–87.

  4. Ярошенко Т. О. Наукові комунікації ХХІ століття : електронні ресурси для науки та освіти України / Т. О. Ярошенко // Наукові праці Миколаївського державного гуманітарного університету ім. Петра Могили. Сер. Історичні науки / Миколаїв. держ. гуманіт. ун-т ім. Петра Могили. – Миколаїв, 2006. – Т. 52, вип. 39. – С. 148–154.

  5. Ярошенко Т. О. Еволюція журналу як засобу наукової комунікації : від друкованих видань до оригінальних електронних журналів / Тетяна Ярошенко // Вісн. Кн. палати. – 2005. – № 10. – С. 29–34 ; № 11. – С. 28–33.

  6. Ярошенко Т.О. Управління колекціями електронних журналів : нова роль бібліотек у створенні інформаційного освітньо-наукового простору України / Тетяна Ярошенко // Бібл. планета. – 2005. – № 4 – С. 14–18.

  7. Ярошенко Т. О. Електронні журнали : можливості ХХІ століття для науки та освіти України / Т. О. Ярошенко // Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія. – 2004. – № 2. – С. 70–75.

  8. Ярошенко Т. О. Електронні журнали – бібліотекам України : перший Всеукраїнський консорціум бібліотек-користувачів електронними журналами видавництва «Springer» / Тетяна Ярошенко, Олеся Архипська // Вісн. Кн. палати. – 1999. – № 12. – С. 24–27.

  9. Ярошенко Т. О. Бібліотечні Консорціуми : перспективи розвитку / Т. О. Ярошенко // Бібл. форум України. – 2006. – № 4. – С. 7–11.

  10. Ярошенко Т. О. Електронні журнали : нові можливості для бібліотек України / Тетяна Ярошенко // Культура народов Причерноморья. – Симферополь, 2004. – Т. 2, № 48. – С. 156–164.

  11. Ярошенко Т.О. Як забезпечити науково-технічною інформацією сучасний університет? / Т. О. Ярошенко, О. В. Васильєв, О. І. Сегін // Вища освіта. – 2003. – № 1. – С. 51–61.

  12. Ярошенко Т. О. Електронні журнали – нові можливості в інформаційному забезпеченні науки та освіти / Т. О. Ярошенко // Наукові записки. Національний університет «Києво-Могилянська академія». – Т. 19 : спец. вип. : У 2-х ч. – Ч. 1 / редкол. : В. С. Брюховецький, М. Т. Брик, В. П. Моренець та ін. ; упоряд. : М. Т. Брик, Н. Г. Антонюк ; НаУКМА. – К. : Вид. дім «КМ Академія», 2001. – С. 27–31.

  13. Ярошенко Т.О. Нові горизонти в наукових комунікаціях: Відкритий Доступ // Библиотеки и информационные ресурсы в современном мире науки, культуры, образования и бизнеса [Электронный ресурс] : Материалы конф. "Крым 2007". — М.: ГПНТБ России, 2007. — 1 электрон. опт. диск (CD-ROM).

  14. Ярошенко Т. На шляху до інформаційного суспільства : електронні ресурси для науки та освіти України / Тетяна Ярошенко // Бібліотека і книга у контексті часу : зб. наук. ст. міжнар. наук.-практ. конф., м. Київ, 11–13 трав. 2006 р. / уклад. С. Басенко, Н. Маслова-Зоріна. – К.: НПБ України, 2006. –
    С. 273–283.

  15. Ярошенко Т. О. Електронні журнали – проблема чи панацея / Тетяна Ярошенко // Библиотеки и ассоциации в меняющемся мире : новые технологии и новые формы сотрудничества = Libraries and Associations in the Transient World : New Technologies and New Forms of Cooperation = Бібліотеки та асоціації в світі, що змінюється : нові технології та нові форми співробітництва : матеріали 7-ої міжнар. конф., м. Судак, Автономна Республіка Крим, Україна, 3 –11 черв. 2000 р. – М., 2000. – Т. 1. – С. 67–69


2014-07-19 18:44
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • © sanaalar.ru
    Образовательные документы для студентов.