.RU
Карта сайта

Конституційне право україни - старонка 24

Підгримуюча державне обвинувачення в суді, прокурор спрпяс боротьбі зі злочинністю. Як рівноправний учасник судово­го пронесу, прокурор бере участь и судовом) допиті, в дослідженні доказів, висловлює свою пропозицію щодо міри покарання під/ йому.

Виступаючи в роп державного обвинувача, прокурор бере участь j перегляді судових рішень в процесі апеляції.

На прокурора покладається представництво інтересів громадя­нина, організації або держави в суді \ випадках, передбачених за­коном. Прокурор за власною ініціативою може звертатись до суду за захистом прав громадян, а гакож законних інтересів держави або окремих орі аннамці чи підприємств.

Не менш важливою функцією прокурора г нагляд і додержан­ням законності на етапі досудового слідства сшеративно-розшуко-віімп іа правоохоронними органами (слідчими прокуратури, слідчими міліції та оріанів служби безпеки). Думка прокурора в кримінальній справі і директивною і обов'язковою для органів дізнання іа попереднього слідства.

Саме прокуратура ЗДІЙСНЮЄ нагляд іа додержанням законності на етапі виконання судових рішень з кримінальних справ, нагляде* ta додержанням шконності в ізоляторах гимчасового утримання, слідчих ізоляторах, виправио-трудових колоніях, в'язницях, психіатричних лікарнях з суворим і посиленим наглядом.

Таким чином, судова влада складається з оріанів правосуддя різних рівнів і а прокуратури, які незалежні в своїй професійній діяльності і підкорж іьея лише Закону.

Конституційний Сул України

  1. Статус і структура Конституційного Суд) України.

  2. Прерогапівп Конституційного Суд) України.

Як було зазначено у попередніх розділах, система організації клади згідно Конституції України побудована па принципі розпо-ліл\ влади на законодавчу, виконавчу, судову.

Проголошений і закріплений Основним іаконом принцип орга­нізації державної влади м.к . як свідчи 11, свіюва практика, і свої не-рсваї п і свої проблеми.

Неузгодженість, протиріччя і навіть конфлікт між окремими гілками влади чожчь ослаблювати і\. призводити до без.іа,ідя. безвідповідальності і навіть дестабілізації суспільства.

166

Тому особливої актуальності і важ півосі і набуває проблема конституційного коніролю за дотриманням Конституції усіма 11 іками н іадп.

В різні часи і в різних країнах механізм нікого коніролю був ргшпм. Гак, в Ані.пі. крапп розвиїп гою парламентаризму, відс) і-ня урядова структура, яка б здійснювала контроль за копсіи-і мийною законністю іаку функцію внкон\с парламент.

За радянських часі контроль за конституційною законністю становив компетенцію Верховної Ради Союзу і республік. І інше в Конституції Української РСР у 1937 році було запроваджено фор-м\ л\ «контроль гл виконанням Конституції», але суб'єктом такого коніролю визначалась Верховна Рада. її Президія здійснювала конституційний контроль за дотриманням Конституції (ст.19).

Основніїіі Закон Української РСР прийнятії у ІУ78 році гакож не закріп иос ніяких спеціальних структур конституційного конт­ролю. Вході конституційної реформи Основною Закон) Українсь­кої РСР було задекларовано створення комітет) конституційного нагляду. Але цей комітет не похитнув гегемонію Верховної Ради у іалузі контролю за дотриманням конституційних норм. Він не мав права скаемкіш неконституційні акт. Це право ЛИШИЛОСЯ за Верховною Радою та В Президією.

Декларація про державний суверенітеї України проголосила новий принцип здійснення державної влади шляхом розподі.п її на законодавчу, виконавчу і судову. Цс вимагав нової моделі здійснення конституційного кой і ри no

У проекті Конституції України, внесеному Верховною Радою на всенародне обговорення І шипя 1992 року місишся спеціальний розділ «Державна влада». Він включав іакі і лави як « Іагальні по­ложения»; «Законодавча влада»; «Національні збори України»; «Виконавча влада»; «Судова В Ш

В останній главі визначається судова влада. як\ складаю і ь Конституційний Суд, суди загальної юрисдикції га господарські суди. Власне. Конституційному Суду було присвячено лише ода) (204) с і а і іік,

А ге в проекті був спеціальний розділ (VIII) «Охорона Кот ш гуції» де фактично мова йшла про прерогативи Конституційного Суду. Єдиним джерелом влади Конституційного Сулу визначався парламент. Тому при наступному редаї \ вапні проекіу Конституції законодавець пішов шляхом більш детальної розробки повнова­жень Конституційного Суду і виділення нього питанні в окремий

167

Р.С. Балакірєва

Конституційне право України


розділ. Така практика відповідала традиціям світового консти­туційного процесу.

В наступят редакціях проект) Конституції проводився принцип більшої незалежності Конституційного Суду ви Верховної Ради.

'•і і дію чинної Конституції, Конституційний СуД формується не лише Верховною Радою, аде іі Президентом і;і ч із дом суддів, що забезпечує більш) незалежність і неупередженість суду. Створення Конституційного Суду задекларовано Конституцією у 19% році, а перший склад йою почав працювати інше у 1997 році.

В Коїісііпуїш виділено спеціальний розділ (XII) «Конституцій­ний Суд України», де статтею 147 визначається ііоі о статус як сінно­го органа конституційної юрисдикції в Украпи. Специфіка Коисти-т мийного Суду поляіас втому, що він не входить в систему загальної юрисдикції і правое)ддя в класичному розумінні він не здійснює.

Основна функція Конституційного Суду поляіас втому, що він вирішує питання про відповідність іаконів га інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції Ук­раїни га Законів України.

Конституційний Суд здійснює нагляд за дотриманням Констн-гуцВ міма гілками влади, всіма органами законодавчої, виконав­чої, судової влади, а також Президентом України.

Реалізація таких функцій Конституційного Суду мас на меті за­безпечення верховенства права в державі. Вона передбачає вс.шк\ в ид) Конституційного Суду і пою незалежність.

Ця незалежність гарантується Конституцією і забезпечаться вона на етапі формування йою персонального складу.

( іагтсю 148 передбачено, що Конституційний Суд України складається з 18 суддів Конституційного Суду.

Президент України, Верховна Рада України га »Ъд суддів Ук­раїни призначають по 6 суддів Конституційного Суду України.

У відповідності до проскі) Закону «Про внесення змін до Кон-спііуцїі» персональний склад Конституційного Суду формується інше Президентом і Верховною Радою, а також рекомендується статтю 14Х ч. 4 викласти в такий редакції: «Одну і і у саму особу не може бути призначено суддею Конституційного Суду України більш ніж на два строки підряд». Термін обрання Голови Консти-і мийного Суду піше на трирічний термін в проекті закону скасо­вується і не внзначле гься взагалі.

До членів Конституційного суду висуваються високі вимоги. Суддею Конституційного Суду може бути лише громадянин Украі-

168

ми. який на день призначення досяг 40 років, мас вишу юридичну освіту і стаж роботи за фахом не менш як И) років, проживає в Україні протягом останніх 20 років, та володіє державною мовою.

Всі ці вимоги виправдані і им, що судді Коне і ні мийного Суду виконують специфічні обов'язки, які потребують не .інше високого професіоналізму і освіченості, а де великої полі пічної волі, об'єктивності у розгляді справ.

Суддя Конституційного Суду призначається строком на 9 років без права бути обраним на повторний сірок. Із складу суддів Кон-і пі і мийного Суду обирається Голова Консі ні мийного Суду шля­хом гаемного голосування лише на один трирічний строк. Такий порядок обрання Голови Коне і п і мийної о Суду забезпечує мож­ливість більш широкому колу суддів виконувати обов'язки Голови Конституційного Суд}

На суддів Конституційного Суду, як і на суддів загальної юрис­дикції, поширюються і арап пі незалежності і недоторканності. Вплив на судців в будь-який спосіб забороняється. Звільнення з по­сади здійснюється \ відповідності до етапі 126 Копії п і мш Украї­ни, де передбачається, що підставою ;ідя звільнення є:

  1. Закінчення сіроку обрання;

  2. Досягнення суддею 65 років:

  1. Стан здоров'я, що робить неможливим виконували обов'язки
    суддів;

  1. Порушення вимої щодо несумісності:

  2. Порушення присяги;

  3. Припинення громадянства;

  4. Обвинувальний вирок щодо судці;

  5. Смерть або визнання безвісно відсутнім;

  6. Заява про відставку.

Коне і п і \ пін України (сг. 126) забороняє суддям Консі м і \ щйноі о Суду, як і суддям загальної юрисдикції, члена во \ полгіпчнп.х партіях га профспілках, будь-яку поли нчну дія.п.шсіь. будь-яку інпі\ оплачувану роботу крім наукової, вик іадацької та творчої.

Іака конституційна норма мас на меп запобнти полііизаии Конституційного Суду, що може заважати об'єктивно і иеуперед-жено розглядати справи.

Суддя Конституційного Суд) не може мати представниці.мін мандат, обіймані якісь інші оплачміані посади.

Особливий статус Конституційного Суду визначається особли­вими йою функціями, та ного повноваженнями.

169

Р.С. Балакірєпа

Конституційне право України


Основна функція здійснення контролю за відповідністю Кой-< і и і \цн \ країни:

законів і а правових ак~пв, що приймаються Верховною Ра­дою України;

Указів Президента України; актів Кабінету Міністрів Україна; акин Верховної Ради Авюномиоі Республіка Крим. б'ектамв права звернення до Коне пітнішої о Суд) с Прсзи-деш України, не менше 45 депутатів Верховної Ради. Верховний

і України, Уповноважений з прав людини, Верховна Рада Авто­номної Республіка Крим. Коло суб'єктів права звернення до Кон-ституційиого Суду обмежене

Громадяни України можуть звертатись до Конституційного Су­ду, але через Уповноваженого з орав людина, або через Презндсніа.

Ком с і н і \ пі 111111 п нагляд за відповідністю законів Конституції України г единим засобом забезпечити верховенство Основного Закону України, запооп ги зловживанню владою, попередній будь-яку конфронтацію або пати, конфдпсі між законодавчою, вико­навчою владою і Президентом Украпім.

Конституційний Суд повноважний здійснювати контроль за ВІДПОВІДНІСТЮ правових актів, прийнятих Верховною Радою Крим) Коне і и mm України.

( [ідзвернути увагу, що Конституційний Суд маг повноважен­ня не інше визнавати неконституційннмв закони і правові акт. а к- и анулюватв їх. припиняти своїм рішенням їх дію.

Крім коні рольної функції, Конституція Україна вадас Констн-туціЙНОМ) Суд) право офіційно ілумачнін змісі іа межі застосу­вання певної конституційної норми іа оудь-якого закону. Виходя­чи зі змісту шеї прерогативи Конституційного Суду і обумовлено ного склад, ті високі вимоїн які впсхваюіься щодо суддів Консти­туційного С>д\.

Рішення Конституційного Суд\ відносно ілумачсішя окремих положень, законів, визнання і\ неконституційними обов'язкові до виконання на вені критерії України в порядку вставовленом) *а-коном і оскарженню не іп.ияі ають.

До повноваження Конституційного Суду відносяіься також висновки щодо відповідності Конституції України міжнародних договорів і угод, які вже діють, або іакнх. що вносяться до Верхов­ної Ради дія ратифікації' Іишиосіься розі ляд таких справ у Коне-гитуційном) Суді лише Президентом га Кабінетом Міністрів Укра-

170

пін, інші суб'єкти права, в чому числі і народні депутати, іакої ініціатива позбавлені.

Ця норма є новацією в Конституції України. До І99І року пи­тання відповідності міжнародних угод Конституції України не сіа-вп юсі. на обюворення і не викликало сумнівів. Чинним законодав­ством передбачається можливість розі ія.п в Конституційному Суді міжнародних угод і договорів на предмет їх ковстнтуційності.

Конституційний Суд Украйш у відповідності »статтями 111 га 15] бере участь у розв'язанні важливою питання державною жит­ія дострокового припинення повноважень Президента в поряд-к\ імпічменту.

Конституційний Суд розглядає процедуру розслідування і роз-і іяд) справи про імпічмент. При цьому Конституційний Суд роз-і.іядас не суть звинувачень, а додержання порядк) створення слідчої комісії, правомочність її склад] та дій при проведенні розслідування.

Особливу роль піди рає Копі пітніший Суд у процесі внесення змін до Конституції України Bui дає висновок про відповідаль­ність законопроект] статті 157 Консіпіунн України, яка кони а і що зміни не можуть бути внесеш, якщо вони передбачають ск.: ваппя або обмеження нрав і свобод людини і громадянина, або як­що вони спрямовані на ліквідацію незалежності чи на порушення ісрпіоріа іі.поі цілісності України. Лише за наявності висновку Конституційного Суд) щодо відповідності законопроекту ви мої ам статей І57 га І.^Х Конституції Верховна Рада може розглядати за­конопроект про внесення змін в Конституцію,

Рішення Конституційного суду про неконституційність законів може бути обумовлене исвідповідіїїеію їх змісту конституційним нормам, а іакож може бути пов'язане з порушенням консін-гуційної процедура в порядку іх прийняття.

Після гакого рішення закон втрачає чинність з дня ухвалення рішення. 11 і'іі цьом) передбачапі.ея відшкодування за рахунок держави матеріальної або моральної шкоди, яка є наслідком дії ньою закону.

Лспііімііісп. наслідків квннсвою 2000 р. Всеукраїнського рс-ферендум) була визвана Конституційним Судом України і цс рішення відкрило шлях до внесення змін до Конституції України з надзвичайно важливих питань здійснення державної влади.

Спираючись на посіаиову Коне і п шинної о Суду про лсіинм-ність квітневого 2000 рок\ Всс\ критського рсфсрснд\ м\ І Ірезиден і

171


Р.С. Балакірєва

Конституційне право України


України зшіциовав проведення парламентської реформи перехід до принципово нової для України моделі політичної системи у формі парламсиісько-президснтськоі республіки.

Питання д.ш самоконтролю

  1. Як визначив Закон «Про судоустрій України» 2002 року струк­
    туру судової влади в Україні?

  2. Які основні принципи судочинства визначено Конституцією Ук­
    раїни і чинним законодавством?

  3. Як формусіься кадровий склад судійського корпусу України'

  4. Які специфічні функції виконує Конститущйний Суд України?

Список рекомендованої літератури

  1. Констніуція України, прийнята иа V сесії Верховної Ради Украї­
    ни 2Х червня 1996 року.

  2. Коментар до Конституції України. — К. — 1996.

  3. Закон України «Про судоустрій України» від 7 лютого 2002 року.

  4. Основи конституційно права України. К.: Юрінком [втер,
    2000.

  5. Проект Закону України «Про внесення змін до Конституції Ук­
    раїни». К., 2003.

ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ УСТРІЙ УКРАЇНИ ТА МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ

  1. Засади територіального устрою України.

  2. Місцеве самоврядування.

Засади територіального устрою України

Основні засади ісріпоріальноіо устрою України визначено Кон­ституцією України розділами І, IX, X, XI. Саме в них конкретизовано принципи ісріїїоріан.ноіо ус грою України, економічні, соціальні га політичні заса.иі фчікшотваиия органів місцевого самоврядування.

Питання територіального устрою України мас в системі кон-с і п і уцінкою права суттєве значення. Воно визначає заі а іьні прин­ципи цеіпрапиши і децентрадшцй влади, діалектику взаємо­зв'язків центру з реї іонами, принципи взаємозалежності глобаль­ної (загальнодержавної) і локальної (місцевої) демократ.

172

Питання територіального устрою багатопланове. В ньому с кілька аспектів і перш за все цс проблема кордони держави, тери­торіальної визначеності етносів, економічного розвііік\ крнторій, їх традицій, їх геоиолігичних особливостей. Тому перш ніж розгля-дані їх, доцільно здійснити історичний екскурс в проблему.

Сучасні державні кордони України хіворилися після проюло-іпспіія незалежності і визначені правовими акіами України як неза­лежної держави. Цей процес мас склади) і драматичну історію.

Сучасна історична наука віипачас кілька етапів становлення етнічних, адміністративних та політичних кордонів України.

Па герпгори сучасної України певний час існувало найбільше v тогочасній феодальній Європі державне утворення Київська Русь з чігко визначеними етнічними, господарськими, правовими і політичними відносинами.

Міць нісї держави було підірвано міжусобними війнами, зазіханнями інших держав па її територію внаслідок чою етнічні українські землі було поділено між Литвою, Польщею та Туреччи­ною, етнічні українські кордони зміщувались на схід.

З XV-XVI ст. починається відродження українських етнічних кордонів. Після Визвольної війни 164Х-І654 pp. сформувалась напіввійськова система адміністративно-територіального \cipoio з є юментамн демократи >м) га ієрархи геритеріальних одиниць пш) куренів, сотень, полків.

Подальший розподіл етнічних українських земель між Авст­рією і Росією призвів до втрати державності, яка почала відроджу­ватись лише у XX ст. після лютневої 1917 р. революції шляхом у інорения У HP.

іа радянських часів Україна існувала в складі Радянського Со­юзу як республіка. По закінченню Великої Вітчизняної війни мала міжнародну правосуб'єкгність, була чденоы ООН, але виші органи влади УРСР були підзвітні і підконтрольні вищім органам влади СРСР, а ючшшеЦККПРС.

Акт про державну незалежність від 24 серпня 1991 р. проголо­сив територіальну цілісність України в межах її кордонів у складі СРСР. Але проблема визначення кордонів України хоча і розв'яза­на на офіційному рівні, але ще не знята. В перші роки незалежності Росією. Румунією висловлювались територіальні претензії на Крим. Севастополь, о. Зміїний. Основним аргументом була заява про освоєння Росією південнії\ земель України, а румунських націоналістів на традицію.

173

Р.С. Балакірєва

2014-07-19 18:44
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • © sanaalar.ru
    Образовательные документы для студентов.