.RU
Карта сайта

ЕКОНОМІЧНИЙ АНАЛІЗ В СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ ВАРТІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА - Учасників Міжнародної науково-практичної Інтернет-конференції


ЕКОНОМІЧНИЙ АНАЛІЗ В СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ ВАРТІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА



Останніми роками спостерігається тенденція придбання та продажу підприємств в різних галузях економіки України. Значна частина суб’єктів господарювання намагаються залучити інвесторів у свій бізнес, тим самим підвищити загальний рейтинг підприємства та стати більш конкурентноспроможним гравцем на ринку. Однак, більшість підприємств не спроможні провести реальну оцінку вартості свого бізнесу і привабити потенційних акціонерів та інвесторів, незважаючи на те, що існує ряд підходів для її визначення: витратний підхід, порівняльний підхід та дохідний підхід.

Як зазначає Г.Я. Глинська: «часто підприємство стає кандидатом на купівлю через те, що реальна вартість його активів значно перевищує ринкову вартість, навіть коли до ціни поглинання додається премія. Це означає, що підприємство-ціль неоцінене. Для того щоб визначити вартість підприємства, потрібно правильно оцінити його фінансовий стан. Адже фінансовий стан показує нам потенціал підприємства, його конкурентоспроможність, прибутковість та оборотність капіталу, можливість вчасного розрахунку з боргами [1].

Незважаючи на те, що вже декілька років поспіль спостерігається ряд публікацій присвячених питанням оцінки вартості бізнесу та управління вартістю підприємства, недостатньо аргументованим та висвітленим залишається визначення місця економічного аналізу в системі управління вартістю підприємства. На нашу, думку економічний аналіз заслуговує на більш значну увагу зі сторони дослідників, які проводять дослідження в даному напрямі, оскільки економічний аналіз є важливим механізмом, який дозволяє комплексно оцінити діяльність суб’єкта господарювання.

Економічний аналіз посідає основне місце в системі управління вартістю підприємства поряд із загальними складовими управління (планування, організація, мотивація, контроль). Тому здійснення оцінки вартості підприємства та встановлення реальної ціни підприємства, з метою його продажу або залучення вигідних інвесторів, можливе завдяки наявності ряду економічних показників вартості підприємства та методичних підходів до їх розрахунку. Однак, наявність значної кількості показників, що застосовуються при оцінці вартості підприємства не завжди підібрані вірно.

З цього приводу І.І. Бродська наголошує: «… стандартний набір фінансових коефіцієнтів, що характеризують фінансовий стан підприємства для цілей оцінки занадто завищений». Також І.І. Бродська зазначає, що підбір показників, що мають бути враховані оцінюючи вартість підприємства, повинен базуватися на відображенні таких аспектів: фінансова стійкість підприємства; ефективність діяльності; ділова активність підприємства; стан галузі, до якої належить підприємство; конкурентоспроможність підприємства; ефективність менеджменту та рівень кадрового потенціалу [2].

Ще одним ключовим моментом, на який хочеться звернути увагу – це проведення саме комплексного аналізу, який сприятиме ефективному управлінню вартістю підприємства. Застосування комплексного аналізу дозволить оцінити фінансово-господарський стан суб’єкта господарювання не тільки базуючись на даних бухгалтерської звітності, а й врахувати внутрішні і зовнішні фактори господарської діяльності (покупці, постачальники, акціонери, податкове навантаження, маркетингова політика тощо), що впливають на бізнес-середовище підприємства. Перерахувати внутрішні і зовнішні фактори, що впливають на фінансовий стан конкретного підприємства не можливо без встановлення особливостей технологічного або виробничого процесу; без вивчення специфіки діяльності суб’єкта господарювання та виявлення поточних та стратегічних цілей. Разом з тим, необхідно пам’ятати, що проведення комплексного аналізу досить громіздкий процес до якого необхідно залучити весь арсенал наукових розробок та практичних рекомендацій; вірно використати існуючі методи та прийоми розрахунку вартості підприємсвта, які дозволять логічно обґрунтувати послідовність та черговість визначених показників фінансової діяльності.

Отже, економічний аналіз займає важливу позицію в системі управління вартістю підприємства. Завдяки проведенню комплексного аналізу фінансового стану підприємства можливо визначити реальну вартість підприємства та розробити дієві заходи щодо управління вартістю задля досягнення стабільного розвитку господарської діяльності та утриманню конкурентних переваг перед іншими суб’єктами господарювання.

Список літератури:



  1. Глинська Г.Я. Оцінка вартості підприємства при злитті // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/natural/Vnulp/Menegme nt/2007_606/23.pdf.

  2. Бродська І.І. Методичні підходи до побудови аналітичної моделі інтегральної оцінки вартості бізнесу / І.І. Бродська // Економічні науки. – Серія «Облік і фінанси». – Випуск 7 (25). – Ч. 4. – 2010.


UDK 338.124.4

Łakomy M., mgr



University of Szczecin, Szczecin, Poland

FINANCING OF MICRO, SMALL AND MID-SIZED ENTERPRISES IN THE CONDITIONS OF ECONOMIC CRISIS



Micro, small and mid-sized enterprises, the so called SME market, play an important role both in the economic and social field in Poland. The SME sector stimulates the economic growth of the country both by activation of the innovation processes and by the resulting modernization of the industrial structure. By creating new workplaces, it softens social tensions, facilitating self-employment and introducing changes in the social status of the entrepreneurs.

The level of economic development, and the social and political system makes the SME development process differ, depending on a given country. It should be emphasized that in countries characterized by a similar development level, the roles of micro, small and mid-sized enterprises differ. It is connected with the different policy related to the promotion of and support given to this sector by the state and by foreign entities.

An important factor that has an impact on the limitation of the development of the activity in the area of entrepreneurship and innovation is a lack or deficiency of capital. At present, the bank credit is one of the basic sources of financing business activity. If available and burdened with reasonable interests, is it one of the fundamental determinants of the business development, treated equally to market, legal and administrative factors. For many small companies, using the external source of financing is the only chance to survive and to develop in the increasingly competitive market. It is a common phenomenon in the economic market that some companies go bankrupt and thus tend to be insolvent and unable to fulfill their obligations. Taking into account provisions of the Banking Law Act, the banks are obliged to check the condition and financial capacity of all entities applying for external sources of financing in the form of credits or loans. This task is extremely difficult and laborious, especially nowadays, where the phenomena of forgery and manipulation of enterprise data are on the increase.

The economic crisis which began in the United States in 2007, with the collapse of the subprime credits, has spread into the global economy in the following years. Concerns over possible bankruptcy of other leading international credit institutions resulted in restrictions in the credit policy of the banks. The financial institutions are much more eager to provide credits or loans to enterprises with established market position, than to small companies which are to begin their activities. The risk of functioning of micro and small enterprises is higher due to the fact that they do not possess adequate plans to counteract or soothe potential crisis situations.

In the conditions of turbulences in the financial and economic market, apart from the traditional bank sources of financing, the small entrepreneurs can continue, and in consequence, develop their activity through leasing or loans from the loan funds, which are becoming more and more popular. The Polish Entrepreneurs Foundation also plays a key role in the establishment and maintenance of systems facilitating investing in SMEs. The companies may also receive support from the EU funds. The structural funds constitute the main instrument of supporting the regional development and creating new workplaces. The most important means of support include: aid programmes related to counselling, investing or introducing new technologies in the enterprises. Therefore, subsidies offered to SMEs by the European Union may often be called motor drives behind the development of small and mid-sized entrepreneurship in Poland and its regions.

Economic crises, as well as other economic downturns have often been treated as natural though undesirable phenomena of the market economy. Their occurrence in the financial markets restricts conditions for granting financial assistance. In case of micro and small enterprises, a lack of adequate capital and proper external financing constitutes a significant barrier in the establishment and development of companies, which in turn may adversely affect the growth of the economy itself.

УДК 657.1:332.872

Лебер-Одинцова Н.П.



Алчевське житлово-експлуатаційне об’єднання, м. Алчевськ

ПРОБЛЕМИ ОПТИМІЗАЦІЇ

ОБЛІКУ ВИТРАТ ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНИХ ГОСПОДАРСТВ



Перехід економіки держави на ринкові відносини не міг залишити осторонь таку важливу сферу господарювання, як житлово-комунальне господарство. Підприємства цієї галузі мають забезпечити населення, підприємства, організації, заклади міст та інших населених пунктів відповідними житлово-комунальними послугами. Провідне місце серед них займають послуги, пов’язані з утриманням та експлуатацією житлових будинків і об’єктів соціальної сфери, їх тепло- та водопостачанням, газо- та електропостачанням.

Для реалізації стратегії і досягнення цілей підприємства повинні бути забезпечені необхідними ресурсами. Серед них значне місце займають основні та оборотні активи, трудові та інформаційні ресурси. Особливу увагу треба акцентувати на їх раціональному використанні. У зв’язку з цим велике значення має процес формування собівартості продукції (робіт, послуг).

Грошовим вираженням вартості товару є ціна, а витрат виробництва – собівартість. Різновидом ціни є тарифи на окремі види продукції та послуг.

Встановлення тарифів в галузі житлово-комунального господарства має певні особливості, суттєво впливає на ефективність діяльності підприємств галузі і на побудову бухгалтерського обліку. На сьогодні тарифи на житлово-комунальні послуги є регульованими і не покривають витрат на їх виробництво.

Однією з особливостей житлово-комунальних послуг є можливість користатися ними без оплати (якщо не застосовуються до неплатників певні санкції). В.Мортіков системам водо- і теплопостачання дає визначення локальних суспільних благ, а воді та теплу, які поступають в квартири, - локальних благ індивідуального використання [1].

По цім причинам житлово-комунальне господарство опинилося в скрутному становищі – тарифи не покривають собівартості послуг, при цьому оплата від населення поступає не в повному обсязі. Тому, наукова розробка питань, пов’язаних з особливостями формування собівартості послуг і ціноутворенням в сфері житлово-комунального господарства, є достатньо важливою.

Вагомий внесок у теоретичну розробку проблем обліку й управління витратами підприємств житлово-комунального сектору економіки зробили Н.О.Гура , Ю.Л.Петрушевський [2-4].

Фактична облікова інформація є головним масивом інформації кожного підприємства незалежно від сфери діяльності. Інформація про використання матеріальних, трудових, фінансових ресурсів, собівартість виробництва і реалізації продукції (робіт, послуг) формується в системі бухгалтерського обліку витрат виробництва. Можна стверджувати, що взаємний вплив мають система формування тарифів і побудова обліку.

Діючим інструментом управління виробничими затратами є управлінський облік. Система управлінського обліку містить інформацію, необхідну для оперативного управління підприємством, оскільки на певному етапі економічного розвитку бухгалтерський облік припиняє задовольняти ускладнені потреби керівництва. Важливою особливістю управлінського обліку є те, що він об’єднує процес управління з обліковим процесом.

Однією з основних задач управлінського обліку є розрахунок собівартості виготовленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг.

Формування тарифу на житлово-комунальні послуги має специфічні особливості. Так, його розмір строго регламентован відповідними законодавчими актами, а затверджують тарифи органи місцевого самоврядування. Часто має місце ситуація, коли рівень тарифу впродовж тривалого часу залишається незмінним при зростанні його складових (наприклад, рівня мінімальної заробітної плати, встановленого державою, вартості енергоносіїв, тощо).

Тому управлінський облік у сфері житлово-комунального господарства має певні особливості. Так, наприклад, планові калькуляції не можна вважати діючим інструментом управлінського обліку, оскільки вони складаються періодично, лише під час затвердження тарифів на житлово-комунальні послуги. Практично не має сенсу в щорічному перегляді планів з урахуванням факторів, що змінилися, оскільки тариф може залишатися на одному рівні впродовж декількох років [4, с.336].

Слід зауважити, що тариф на житлово-комунальні послуги виконує, також, соціальну функцію: наявність пільгових категорій населення, субсидій малозабезпеченим громадянам – все це передбачає покриття частини витрат підприємств ЖКГ з бюджету.

Отже, на сучасному етапі реформування житлово-комунального господарства в Україні важливим напрямками є:

  1. оптимізація витрат на виробництво житлово-комунальних послуг;

  2. відшкодування споживачами витрат підприємства з надання послуг.

Удосконалення обліку дасть можливість виключити зі складу собівартості економічно необґрунтовані витрати, розробити методики калькулювання повної собівартості житлово-комунальних послуг, що необхідно для затвердження оптимальних тарифів.

Список літератури:



1. Мортіков В. До питання про сутність локальних суспільних благ /

В.Мортіков // Економіка України. – 2007. - № 3. - С.68-73

2. Гура Н. Система формування тарифів на житлово-комунальні послуги / Н.Гура // Фінвнси України. – 2007. - № 4. – С.69-76

3. Гура Н. Проблеми оподаткування підприємств житлово-комунального господарства / Н.Гура // Фінанси України. – 2006. - № 11. – С. 34-42

4. Петрушевський Ю. Сучасні проблеми тарифної політики на послуги ЖКГ // Збірник наукових праць Дон ДУУ / Ю.Петрушевський, А.Кара. Донецьк, том ХІ, випуск 169, 2010. – с.332-343

УДК 657.01

Марголич І.В.



Національний університет «Львівська політехніка», м. Львів

ОСОБЛИВОСТІ НАРАХУВАННЯ АМОРТИЗАЦІЇ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ ЗГІДНО ПОДАТКОВОГО КОДЕКСУ



Вибір найбільш раціонального методу нарахування амортизації основних засобів та оптимального строку їх корисного використання – одне із важливих завдань підприємства. У зв’язку з прийняттям Податкового кодексу України (надалі ПКУ) докорінно змінилися правила оподаткування прибутку, включаючи і порядок нарахування амортизації основних засобів.

Отже, для початку наведемо визначення основних понять, що містяться у ПКУ.

Основні засоби – це матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин, наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 2500 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2500 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом, та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Амортизація – систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації). Тобто на відміну від положень ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» слід забути про таке поняття, як «зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань».

Розглянемо основні зміни, пов’язані з амортизацією основних засобів, наведені в ПКУ:

Амортизація основних засобів нараховується із застосуванням таких методів:

Усі ці методи передбачено П(С)БО 7. Проте Податковим кодексом визначено особливості щодо можливості застосування того чи іншого методу амортизації для окремих груп основних засобів та інших необоротних активів. А відповідно до пп. 145.1.7 п. 145.1 ст. 145 Розділу ІІІ Податкового кодексу на основні засоби груп 1 та 13 амортизація взагалі не нараховується.

Прийняття Податкового кодексу мало на меті певним чином гармонізувати чи навіть об'єднати податковий та бухгалтерський облік, зокрема, що стосується питань амортизації необоротних активів. Проте не дивлячись на значне зближення з правилами нарахування амортизації у бухгалтерському обліку, існує ряд відмінностей. В той же час незаперечним є те, що зі вступом у дію Податкового кодексу амортизація асоціюється саме зі складовою витрат, а не з якоюсь відокремленою категорією податкового обліку.

Список літератури:



1. Податковий кодекс України: Кодекс України від 02.12.2010 р. №2755-VI

2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» : Наказ Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 року №92.

3. Про оподаткування прибутку підприємств : Закон України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР.

УДК 336.5.02:62-663.8
2014-07-19 18:44
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • © sanaalar.ru
    Образовательные документы для студентов.