.RU
Карта сайта

О деса онахт 2008 - 3

Тема №3: «

^ ОСНОВИ ГІГІЄНИ ПРАЦІ ТА ВИРОБНИЧОЇ САНІТАРІЇ»

4.1. План вивчення теми



  1. Гігієнічне нормування мікроклімату робочої зони. Заходи його нормалізації.

  2. Гігієнічне нормування шуму та вібрації. Заходи боротьби із шумом і вібрацією.

  3. Класифікація шкідливих речовин. Гігієнічне нормування забруднення повітря шкідливими речовинами. Заходи та засоби захисту від них.

  4. Основні вимоги до виробничого освітлення. Види виробничого освітлення, його нормування та нормалізація.

^ 4.2 Рекомендації щодо самостійного опрацювання питань СРС


4.2.1 Гігієнічна класифікація шкідливих речовин.

Сучасна працююча людина проводить значну частину свого життя на виробництві. Тому для її нормальної життєдіяльності в умовах виробництва треба створити санітарні умови, які б дали змогу їй плідно працювати, не перевтомлюючись та зберігаючи своє здоров’я. Ці умови створюються забезпеченням для працюючого: зручного робочого місця; чистого повітря, необхідного для нормальної життєдіяльності; захисту від дії шкідливих речовин та випромінювань, які можуть потрапити в робочу зону; нормованої освітленості; захисту від шуму та вібрацій; засобами безпеки при роботі з травмонебезпечним обладнанням, тощо.
Необхідно засвоїти, що гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу (далі - Гігієнічна класифікація) призначена для гігієнічної оцінки умов та характеру праці на робочих місцях. Треба усвідомити, що Гігієнічна класифікація (ГК) базується на принципі диференціації умов праці залежно від фактично визначених рівнів факторів виробничого середовища і трудового процесу в порівнянні з санітарними нормами, правилами, гігієнічними нормативами (далі - гігієнічні нормативи), а також з урахуванням можливого шкідливого впливу їх на стан здоров'я працюючих. Згідно ГК, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31.12.1997 N 382, умови праці діляться на 4 класи:
- 1 клас -

оптимальні умови праці

- такі умови, при яких зберігається не лише здоров'я працюючих, а створюються передумови для підтримування високого рівня працездатності. Оптимальні гігієнічні нормативи виробничих факторів встановлені для мікрокліматичних параметрів і факторів трудового процесу. Для інших факторів за оптимальні умовно приймаються такі умови праці, за яких несприятливі фактори виробничого середовища не перевищують рівнів, прийнятих за безпечні для населення;
- 2 клас -

допустимі умови праці

- характеризуються такими рівнями факторів виробничого середовища і трудового процесу, які не перевищують установлених гігієнічних нормативів для робочих місць, а можливі зміни функціонального стану організму відновлюються за час регламентованого відпочинку або до початку наступної зміни та не чинять несприятливого впливу на стан здоров'я працюючих і їх потомство в найближчому та віддаленому періоді;
- 3 клас -

шкідливі умови праці

- характеризуються наявністю шкідливих виробничих факторів, що перевищують гігієнічні нормативи і здатні чинити несприятливий вплив на організм працюючого та/або його потомство;
- 4 клас -

небезпечні (екстремальні) умови праці

, що характеризуються такими рівнями факторів виробничого середовища, вплив яких протягом робочої зміни (або ж її частини) створює високий ризик виникнення важких форм гострих професійних уражень, отруєнь, каліцтв, загрозу для життя.
Робота зі збудниками інфекційних захворювань, речовинами, вдихання та потрапляння яких на шкіру повинно бути виключене (протипухлинні лікарські засоби, гормони-естрогени, наркотичні анальгетики), дає право віднесення умов праці за потенційну небезпечність до відповідного класу шкідливості.
Гігієнічна класифікація умов праці за радіаційним фактором (іонізуючі випромінювання) поширюється виключно на роботи з індустріальними джерелами іонізуючих випромінювань.
Робота в умовах порушення гігієнічних нормативів може бути дозволена тільки при застосуванні засобів колективного та індивідуального захисту і скороченні часу дії шкідливих виробничих факторів (захист часом). Робота в небезпечних (екстремальних) умовах праці (4 клас) не дозволяється, за винятком ліквідації аварій, проведення екстрених робіт для попередження аварійних ситуацій. Ця робота повинна виконуватись обовязково з використанням засобів індивідуального захисту (ЗІЗ) та регламентованих режимах виконання робіт.

^ 4.2.2 Гігієнічне нормування забруднення повітря шкідливими речовинами. Заходи та засоби захисту від них


Оцінка стану забруднення повітря шкідливими речовинами регламентується нормативними документами – ГОСТ 12.1.005-88 «ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны».
Для діючих і тих, що проектуються, типів обладнання і споруд установлюються: норматив гранично допустимого викиду забруднюючої речовини стаціонарного джерела; технологічні нормативи допустимих викидів забруднюючих речовин або їх сумішей, які визначаються у місці їх виходу з устаткування.

^ 4.2.3 Гігієнічне нормування мікроклімату робочої зони


Необхідно засвоїти, що для робочої зони виробничих приміщень за ступенем впливу на тепловий стан людини установлюються оптимальні та допустимі мікрокліматичні умови з урахуванням важкості виконуваної роботи та періоду року. При одночасному виконанні в робочій зоні робіт різної категорії важкості рівні показників мікроклімату повинні установлюватись з урахуванням найбільш чисельної групи працівників. Основні величини показників мікроклімату у робочій зоні наведені в нормативних документах ГОСТ 12.1.005-88 та ДСН 3.3.6.042-99.
Мікрокліматичні умови виробничих приміщень характеризуються такими показниками: температура повітря, відносна вологість повітря, швидкість руху повітря.
Оптимальні мікрокліматичні умови - це такі параметри мікроклімату, які при тривалому і систематичному впливі на людину забезпечують нормальний тепловий стан організму без напруги і порушення механізмів терморегуляції. Вони забезпечують відчуття теплового комфорту та створюють передумови для високого рівня працездатності. Оптимальні норми мікроклімату застосовуються для приміщень, де праця людей не пов'язана із застосуванням обладнання, що потребує великих енергетичних витрат, або випромінюючих значні теплові потоки поверхонь. Оптимальні параметри мікроклімату повинні підтримуватися в приміщеннях, пов'язаних з виконанням нервово-емоційних робіт, що потребують підвищеної уваги (диспетчерські, приміщення, де працюють з комп'ютерами, кабінети діагностики, пульти управління технологічними процесами, хімічні лабораторії, бухгалтерії, конструкторські бюро та ін.).
Допустимі мікрокліматичні умови - це такі показники мікроклімату, які при тривалому і систематичному впливі на людину можуть призвести до дискомфортного теплопочуття, що обумовлюється напруженням механізмів терморегуляції, і не виходить за межі фізіологічних можливостей організму людини. При цьому може виникнути деяке зниження працездатності (у випадках: перевищення температури зовнішніх поверхонь технологічного устаткування або його захисних обладнань, або інтенсивності теплового опромінення працюючих від нагрітих поверхонь технологічного устаткування, освітлювальних приладів, інсоляції від засклених огороджень, а також величини опромінюваної площі поверхні тіла працюючого на 25 %), але пошкодження або порушення здоров'я у людини це не викликає. Допустимі норми мікроклімату застосовуються в приміщеннях зі значними тепловими надлишками. Таких приміщень на підприємствах різних галузей промисловості України достатня кількість. Це виробничі цехи та дільниці, де установлене технологічне обладнання, яке живиться тепловою або електричною енергією. При цьому випромінюється тепло в повітря приміщення, що створює несприятливі умови для людей. Як правило, в таких приміщеннях нема можливості установити оптимальні параметри мікроклімату з технічних або економічних причин.

^ 4.2.4 Гігієнічне нормування шуму та вібрації


Нормування шуму для робочих місць регламентується санітарними нормами та державним стандартом. Для постійних шумів нормування ведеться за граничним спектром шуму.
Граничним спектром називається сукупність нормативних рівнів звукового тиску в дев'яти стандартизованих октавних смугах частот із середньогеометричними частотами 31,5, 63, 125, 250, 500, 1000, 2000, 4000, 8000 Гц. Кожен граничний спектр позначається цифрою, яка відповідає допустимому рівню звукового тиску (дБ) в октавній полосі із середньогеометричною частотою 1000 Гц. Наприклад, граничний спектр ГС-75 означає, що в цьому граничному спектрі допустимий рівень звукового тиску в октавній смузі з середньогеометричною частотою 1000 Гц дорівнює 75 дБ. Для орієнтовної оцінки приймається за характеристику постійного шуму на робочому місці рівень звук в дБА, що вимірюється по шкалі «А» шумоміра і визначається за формулою: LA = 20lgPa/Po, де Pa - середньоквадратичний звуковий тиск з урахуванням корекції шумоміра за шкалою, Па; Po = 2·10-5 Па - пороговий середньоквадратичний звуковий тиск. У виробничих умовах часто шум має непостійний характер. Для цих умов найбільш зручно застосовувати середні величини, які називаються еквівалентними по енергії рівня звука Lекв., що характеризує середнє значення енергії звука в дБА.

^ 4.2.5 Види виробничого освітлення та його нормування


Дев’яносто відсотків інформації людина одержує через органи зору. Світло впливає на обмін речовин, серцево-судинну систему, нервово-психічну сферу. Раціональне освітлення сприяє підвищенню продуктивності праці, її безпеці. При недостатньому освітленні і незадовільній якості відбувається швидке стомлення зорових аналізаторів, підвищується травматизм. Занадто висока яскравість викликає явище осліплення, порушення функції ока.
Необхідно засвоїти, що природне і штучне освітлення нормується ДБН В.2.5-28-2006 [12] у залежності від характеристики зорової роботи, найменшого розміру об'єкта розрізнення, фона контрасту об'єкта з фоном. Для природного освітлення нормується коефіцієнт природного освітлення (КПО), причому для бічного освітлення нормується мінімальне значення КПО, а для верхнього і комбінованого - середнє значення.
Для кожного помешкання будується крива розподілу КПО й освітленості в характерному розрізі помешкання - фронтальна площина, що проходить по середині помешкання перпендикулярно площини засклення. Вимір внутрішньої освітленості (Евн., люкс) здійснюється на рівні 0,8 м від рівня підлоги. Нормованою характеристикою для штучного освітлення є мінімальна освітленість (Емін., люкс) на робочому місці.

^ 4.2.6 Заходи нормалізації мікроклімату, шуму та вібрації виробничих приміщень. Засоби захисту


Найбільш частими відхиленнями параметрів мікроклімату від нормативних є надходження надлишкового тепла в повітря виробничого приміщення, або водяної пари від працюючого обладнання чи інших джерел випаровування.
Загальні заходи захисту людини від тепловипромінювань:
1) усунення джерел тепла;
2) захищення від тепловипромінювання;
3) полегшення тепловіддачі від тіла людини в оточуюче середовище;
4) індивідуальний захист від теплового впливу.
Усунути джерело тепловиділення можна зміною технологічного процесу. Захист від прямої дії теплового випромінювання здійснювати екрануванням – установленням термічного опору на шляху теплового потоку. Для зменшення вологості в приміщенні бажано використовувати вентиляцію. При необхідності виконання робіт в зоні підвищеної температури повітря використовують термозахисний одяг, ізолюючі апарати органів дихання, каски.
Захист від шуму досягається розробкою шумобезпечної техніки, застосуванням засобів і методів індивідуального і колективного захисту, будівельно-акустичними методами.
Засоби індивідуально захисту: навушники, вушні вкладки, шлемофони, каски.
Засоби колективного захисту стосовно джерела шуму діляться на: понижуючі шум у джерелі виникнення (найбільш ефективний) та знижуючі шум на шляхах його поширення. За способом реалізації – на акустичні: грунтуються на акустичному вимірі помешкання і за принципом дії підбираються засоби звукоізоляції, звукопоглинання, віброізоляція, демпфірування, застосування глушників шуму.
В будівельно-акустичних методах нормування шуму застосовують екрани, звукоізоляцію, кабіни спостереження, дистанційне керування, кожухи, ущільнення тощо.
Найбільш ефективні звукоізолюючі матеріали: трипласт (композиційний матеріал); пластобетони з наповненням з опилок деревини, соломи і т.д. Звуковбирні матеріали: мармур, бетон, граніт, цегла, войлок, мінераловата, матеріали з щілинною перфорацією.
Архітектурно-планувальні методи передбачають раціональне розміщення робочих місць, раціональний режим праці і відпочинку.
Гігієнічне нормування вібрацій забезпечує вібробезпеку умов праці. Дія вібрації на організм людини визначається наступними характеристиками: інтенсивністю, спектральним складом, тривалістю впливу, напрямком дії.
^ Гігієнічною характеристикою вібрації є нормовані параметри, підібрані в залежності від застосовуваного методу її гігієнічної оцінки. При частотному (спектральному) аналізі нормованими параметрами є середні квадратичні значення віброшвидкості, їх логарифмічні рівні або віброприскорення для локальної вібрації в октавних смугах частот, а для загальної вібрації - в октавних або 1/3 октавних смугах частот.
Загальні методи боротьби з вібрацією базуються на аналізі рівнянь, котрі описують коливання машин у виробничих умовах і класифікуються наступним чином:
– зниження вібрацій в джерелі виникнення шляхом зниження або усунення збуджувальних сил;
– відлагодження від резонансних режимів раціональним вибором приведеної маси або жорсткості системи, котра коливається;
– вібродемпферування за рахунок сили тертя демпферного пристрою, тобто переведення коливної енергії в тепло;
– динамічне гасіння в результаті введення в коливну систему додаткових мас або збільшення жорсткості системи;
- віброізоляція досягається введенням в коливну систему додаткового пружного зв'язку, з метою послаблення передавання вібрацій, суміжному елементу конструкції або робочому місцю;
- використання індивідуальних засобів захисту.

^ 4.3 Питання для самоперевірки за темою 3


1. За якими параметрами визначають метеорологічні умови виробничих приміщень?
2. Які прилади застосовують для практичного визначення параметрів мікроклімату?
3. Які заходи застосовуються для нормалізації мікроклімату?
4. Якими основними показниками характеризується шум?
5. Яким чином нормується шум на виробництві?
6. Що таке вібрація? Які види вібрації Ви знаєте?
7. Яким чином нормується вібрація на виробництві?
8. Які загальні заходи захисту від шуму та вібрації?
9. Охарактеризуйте переваги і недоліки природного і штучного освітлення.
10. Що таке коефіцієнт природного освітлення (КПО) і як він нормується для виробничих приміщень?
11. Які джерела штучного освітлення використовуються у виробництві?
12. Як нормується штучне освітлення для виробничих приміщень?
13. З якою метою контролюється стан повітря у виробничих приміщеннях?
14. Що називають гранично допустимою концентрацією (ГДК) шкідливої речовини?
15. Які існують методи контролю вмісту пилу, шкідливих газів та пари в повітрі робочої зони?
16. З якою метою виконується гігієнічна оцінка умов праці на робочих місцях?
17. Як класифікуються роботи за важкістю та енерговитратами?

5. Тема лекції №4: «

^ БЕЗПЕКА ТЕХНОЛОГІЧНИХ ПРОЦЕСІВ ТА
ВИРОБНИЦТВ У ХАРЧОВІЙ ПРОМИСЛОВОСТІ

»


5.1 План вивчення теми


1. Охорона праці як необхідний елемент системного підходу при розробці і проектуванні технологічних процесів та технологій.
2. Небезпечні зони, особливості їх впливу на технологію виробництва і засоби захисту.
3. Заходи безпеки при проектуванні технологічних процесів та експлуатації технологічного обладнання харчових підприємств.
4. Вимоги безпеки до розміщення технологічного обладнання, конструкції площадок і драбин.

^ 5.2 Рекомендації щодо самостійного опрацювання лекційного матеріалу


Охорона праці як необхідний елемент системного підходу при розробці і проектуванні технологічних процесів та технологій.

Необхідно усвідомити, що сучасні харчові технології – складні технологічні системи, які характеризуються такими ознаками як багатовимірність, розгалуженість, велика кількість взаємозв’язків між елементами системи, різноманіття природи елементів системи (люди, автомати, машини, агрегати, процеси та інше), відносна автономність елементів, слабка передбачуваність поведінки, цілеспрямованість. Ступінь безпеки цих систем залежить від властивостей виробничого обладнання зберігати безпечний стан при виконанні заданих функцій у визначених умовах протягом установленого часу. Охорона праці є найважливішим елементом системного підходу при розробці і проектуванні технологічних процесів і технологій.

^ Небезпечні зони, особливості їх експлуатації і засоби захисту.

Засвоїти, що небезпечна зона

техногенний простір, в якому постійно або тимчасово діють небезпечні та шкідливі виробничі фактори. Небезпечні зони підрозділяються на: постійні; змінні. Засоби захисту небезпечних зон згідно ГОСТ 12.4.011 – 75 ССБП «Средства индивидуальной защиты работающих. Классификация»: колективні, індивідуальні. Колективні засоби захисту небезпечних зон умовно підрозділяються на: захисні, запобіжні, сигнальні, дистанційного керування. Індивідуальні засоби захисту використовують в тих випадках, коли використання колективних недостатньо або при їх відсутності. До них відносяться: глушники шуму, діелектричні рукавички, окуляри, протигази, хімічний одяг, кольчужні рукавички, каски і широкий клас інших засобів захисту.

^ Заходи безпеки при проектуванні технологічних процесів та експлуатації технологічного обладнання харчових підприємств.

Розробка заходів і засобів безпеки від відомих та вірогідних НШВФ – основне завдання при розробці і проектуванні сучасних технологічних процесів і технологій. Ідеологія цього завдання визначена у ГОСТ 12.3. 002 – 75. «Процессы производственные. Общие требования безопасности».

Вимоги безпеки до розміщення технологічного обладнання, конструкції площадок і драбин.

Розташування основного технологічного і допоміжного обладнання у виробничих приміщеннях здійснюється відповідно з галузевими і міжгалузевими нормами технологічного проектування, викладеними у CНиПах.

^ 5.3. Рекомендації щодо самостійного опрацювання питань СРС


5.3.1. Вимоги безпеки для посудин, що працюють під тиском.

Студентам необхідно засвоїти, що посудини, які працюють під тиском - це герметично закриті ємності, призначені для здійснення хімічних, теплових та інших технологічних процесів, а також для зберігання і перевезення газоподібних, рідких та інших речовин, що знаходяться під надлишковим тиском. До них належать парові та водогрійні котли, компресори, холодильні установки, стаціонарні посудини, балони і газгольдери, трубопроводи пари, газу та гарячої води. Небезпека при експлуатації полягає у можливому раптовому вибуху великої потужності за рахунок вивільнення енергії адіабатичного розширення пари або газу. Так, при вибуху посудини, яка знаходиться під тиском 1 МПа, при її об'ємі 1 м3, вивільняється енергія близько 10 МВт. При цьому руйнуються технологічні конструкції, що часто супроводжується тяжкими травмами. У документі ДНАОП 0.00-1.07–94.

«

Правила будови та безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском» [16]

наведено основні вимоги безпеки для посудин, що працюють під тиском.
На підприємствах для технологічних, енергетичних та інших потреб широко використовуються стаціонарні посудини різного призначення, що працюють під тиском (розварники, автоклави, випарні апарати, бродильні апарати, карбонізатори, ресивери тощо). При підвищенні тиску можуть статися зриви болтів, кришок люків, випинання і розриви корпусів та днищ, інші види руйнування, що зумовлюються дефектами виготовлення, корозійним руйнуванням та іншими видами пошкоджень, а також порушенням технологічного режиму й правил експлуатації, несправностями арматури, приладів контролю та запобіжних пристроїв. Для надійної їх експлуатації необхідно своєчасно проводити огляди, випробування та профілактичні ремонти. Стаціонарні посудини оснащуються відповідними контрольно-вимірювальними приладами, запобіжними пристроями, засобами автоматизації, покажчиками рівня рідини, запірною або запірно-регулювальною арматурою. Для попередження підвищення тиску у посудині вище критичного використовуються запобіжні клапани або розривні запобіжні мембрани, які прості за конструкцією і відрізняються миттєвою дією. При тиску, що перевищує робочий на 25%, мембрана розривається, і тиск у посудині спадає. Посудини із швидкознімними затворами повинні мати запобіжні пристрої, що виключають можливість її роботи при негерметично закритій кришці. Такі посудини також мають бути оснащені затворами, що запобігають їх несанкціонованому увімкненню.
Залежно від умов роботи посудини розподіляються на дві групи. Усе обладнання першої групи (табл. 4) реєструється і перебуває під контролем органів Держпромгірнагляду України.
Посудини з умовами роботи, відмінними від посудин першої групи, належать до другої групи. Вимоги безпеки до таких посудин наведені у галузевих правилах безпеки. Вони не підлягають реєстрації в органах Держнаглядохоронпраці України. Нагляд за об’єктами цієї групи здійснює підприємство, яке несе відповідальність за безпечну експлуатацію, виконання ремонтних робіт та контроль за цими об’єктами.
Таблиця 4 – Класифікація посудин та апаратів першої групи, що працюють під тиском

Вид
посудини

Робочий тиск, МПа

Температура
середовища, °С

Умовно-допустиме значення

Парові котли з об’ємом парового простору V>10 л; ємкості, резервуари, цистерни, бочки, місткістю V>25 л;

p>0,07

t>115

pV>20

Водогрійні котли з об’ємом водного простору V>10 л; посудини для води, місткістю V>25 л

p>0,07

pV>20

Балони для стиснених, зріджених та розчинених газів, місткістю V>25 л

p>0,07

pV>20

^ 5.3.2. Загальні вимоги безпеки при розробці та проектуванні процесів та технологій


Загальні вимоги до виробничих процесів регламентуються «ГОСТ 12.3.002-75: Процессы производственные. Общие требования безопасности». Вони передбачають: усунення безпосереднього контакту працівників з вихідними матеріалами, заготовками, напівфабрикатами, готовою продукцією та відходами виробництва, котрі справляють небезпечну дію; заміну технологічних процесів та операцій, пов'язаних з виникненням небезпечних та шкідливих виробничих факторів, процесами та операціями, при виконанні котрих ці фактори відсутні або мають меншу інтенсивність; комплексну механізацію та автоматизацію виробництва; застосування дистанційного керування технологічними процесами та операціями за наявності небезпечних і шкідливих виробничих факторів; герметизацію обладнання; застосування засобів колективного захисту працівників; раціональну організацію праці та відпочинку з метою профілактики монотонності та гіподинамії, а також зниження категорії важкості праці; своєчасне отримання інформації про виникнення небезпечних та шкідливих виробничих факторів на окремих технологічних операціях; запровадження систем керування технологічними процесами, котрі забезпечують захист працівників та аварійне вимкнення виробничого обладнання; своєчасне видалення та знешкодження відходів виробництва, котрі є джерелами небезпечних і шкідливих виробничих факторів; забезпечення пожежо- та вибухобезпеки.
Значною мірою безпека виробничих процесів залежить від організації та раціональності планування цехів, дільниць, від рівня облаштованості робочих місць, виконання вимог безпеки до виробничих приміщень, зберігання, транспортування, складання вихідних матеріалів, заготовок та готової продукції, а також від видалення відходів, їхньої утилізації, від дотримання вимог безпеки, що ставляться до виробничого персоналу.

^ 5.3.3. Загальні вимоги безпеки до основного технологічного обладнання


Виробниче обладнання повинно забезпечувати безпеку працюючих при монтажі (демонтажі), вводі в експлуатацію і експлуатацію як у випадку автономного використання, так і в складі технологічних комплексів при дотриманні вимог, передбачених експлуатаційною документацією [1-3].
Дотримання цих вимог в повному обсязі можливе лише на стадії проектування. Тому у всіх видах проектної документації передбачаються вимоги безпеки. Вони містяться в спеціальному розділі технічного завдання, технічних умов та стандартів на обладнання, що випускається.
При виборі принципу дії машини необхідно враховувати всі потенційно можливі небезпечні та шкідливі виробничі чинники. Наприклад, при високих рівнях шуму редукторів слід використовувати спеціальні зубчасті зачеплення зі зниженим шумоутворенням, при високих рівнях вібрацій — з елементами, котрі обертаються рівномірно (замість кривошипно-шатунних та кулачкових). Вибираючи конструктивну схему обладнання, необхідно всі рухомі частини обладнання розташовувати в корпусах, станинах, котрі повинні бути компактними, мати якомога менше гострих країв, граней, частин, котрі виступають. Необхідно досягати того, щоб захисні пристрої конструктивно суміщались з машиною і були її складовою частиною. Наприклад, огородження абразивного круга повинно конструктивно суміщатись з системою місцевої витяжної вентиляції. При виборі елементів, що працюють під навантаженням, важливо враховувати їх надійність та жорсткість. На етапі проектування всі такі пристрої та вузли розраховують на міцність з врахуванням їх жорсткості та виду навантажень (статичні, динамічні). Застосування в конструкціях машин засобів механізації та автоматизації дозволяє суттєво знизити травматизм. Наприклад, в ковальсько-пресовому обладнанні використовуються спеціальні маніпулятори для видалення відштампованих деталей з матриці штампа. Застосування в конструкціях машин засобів захисту один із основних напрямків забезпечення безпеки обладнання. Використовуються огороджувальні, запобіжні та гальмівні засоби захисту, засоби автоматичного контролю та сигналізації, знаки безпеки та дистанційне керування.
Дистанційне керування дозволяє здійснювати контроль та регулювання його роботи з ділянок, досить віддалених від небезпечної зони. Завдяки цьому забезпечується безпека праці. Дотримання ергономічних вимог сприяє забезпеченню зручності експлуатації, зниженню втомлюваності та травматизму. Основними ергономічними вимогами до виробничого обладнання є врахування фізичних можливостей людини та її антропометричних характеристик, забезпечення максимальної зручності при роботі з органами керування. Вимоги безпеки містяться в технічній документації з монтажу, експлуатації, ремонту, транспортування та зберігання виробничого обладнання. Виробниче обладнання, вихідні матеріали, заготовки, напівфабрикати, готова продукція та відходи виробництва у виробничих приміщеннях та на робочих місцях їх небезпечної експлуатації. Наприклад, забезпечується відстань між обладнанням та комунікацій, котрі є джерелами небезпечних та шкідливих виробничих факторів, стінами виробничих будівель, споруд тощо, котрі повинні відповідати діючим нормам технологічного проектування, будівельним нормам і правилам безпеки.

^ 5.3.4. Сигнальні кольори і знаки безпеки


Сигнальні кольори і знаки безпеки суттєво підвищують безпеку виконання робіт за рахунок дохідливості, швидкості та точності зорової інформації. На цьому основане широке використання на підприємствах знаків безпеки та сигнальних кольорів, які відіграють роль закодованого носія відповідної інформації. Кольори сигнальні та знаки безпеки регламентовані «ГОСТ 12.4.026-76 ССБТ. Цвета сигнальные и знаки безопасности». Відповідно до цього нормативного документа у нас, як і в багатьох інших країнах, прийняті наступні основні сигнальні кольори: червоний — «небезпека», жовтий — «увага», зелений — «безпека», синій — «інформація». За допомогою цих кольорів відбувається пофарбування інженерних конструкцій (трубопроводів та електрошин).

^ 5.4. Питання для самоперевірки за темою 4


1. Які основні ознаки сучасних харчових технологій як складних технічних систем (ТС)?
2. Який метод використовується для вивчення ТС?
3. Назвіть основні принципи системного підходу.
4. Які основні етапи розробки технічних систем?
5. Яким чином здійснюється систематика розвитку ТС за Богомоловим О. В. і Краснобаєвим В. В.?
6. Що називають небезпечними зонами? Які існують типи небезпечних зон?
7. З якою метою на харчових підприємствах використовують дистанційне управління та індивідуальні засоби захисту?
8. Які вимоги безпеки до розміщення технологічного обладнання?
9. Які вимоги безпеки до розміщення драбин?
10. Вимоги до конструкцій технологічного обладнання.
11. Вимоги до рухомих частин обладнання.
12. Основні заходи безпеки при проектуванні, організації технологічних процесів.

6. Тема лекції №5: «

^ ЕЛЕКТРОБЕЗПЕКА НА ПІДПРИЄМСТВАХ ХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ

»


6.1. План вивчення теми


1. Актуальність теми. Основні визначення і нормативні документи.
2. Класифікація та значення чинників, що впливають на тяжкість ураження людини електричним струмом.
3. Дія електричного струму на організм людини.
4. Основні причини і умови ураження людини електричним струмом.
5. Захист від ураження електричним струмом.

^ 6.2. Рекомендації щодо самостійного опрацювання лекційного матеріалу


Актуальність теми. Основні визначення і нормативні документи


Електробезпека основний напрямок безпеки праці на виробництві. Основне джерело ураження електричним cтрумом – електроустановки напругою до 1000 В. В 20-40 % ураженнях електричним струмом закінчується летальним наслідком.
Основні визначення викладені в ГОСТ 12.1.009-76 ССБТ. «Электробезопасность. Термины и определения». Основні технічні і організаційні заходи електробезпеки викладені в наступній нормативно – технічний документації: Правила устройства электроустановок (ПУЕ), НПАОП 40.1-1.01-97, НПАОП 40.1-1.21-98, ГОСТы ССБТ, Документи Держпромгірнагляду.

Класифікація та значення чинників, що впливають на тяжкість ураження людини електричним струмом.

Класифікація: електричні, неелектричні, виробничого середовища. Електричні – це величина струму, що проходить крізь людину, напруга, під яку вона потрапляє та опір її тіла, рід і частота струму. Основні чинники неелектричного характеру – шлях струму через людину, індивідуальні особливості і стан організму людини, час, раптовість і непередбачуваність дії струму.
Чинники виробничого середовища, які впливають на небезпеку ураження людини електричним струмом – це температура повітря, наявність в повітрі хімічно-активних домішок, тощо.

^ Дія електричного струму на організм людини

полягає в тому, що він, проходячи крізь організм людини, впливає на нього наступним чином: термічно, електролітично, біологічно. Необхідно засвоїти механізм кожного впливу і види електротравм.

^ Основні причини і умови ураження людини електричним струмом.


Необхідно засвоїти, що до основних причин ураження електричним струмом відносять технічні, організаційно - технічні, організаційні, організаційно – соціальні.
До технічних причин електротравм належать недосконалість конструкцій, випадкове доторкання, невідповідність будови електроустановок умовам їх застосування, поява напруги на металевих частинах обладнання. До організаційно- технічних причин входять: невиконання вимог чинних нормативно-технічних документів (НТД); помилка в знятті напруги; відсутність огороджень; плакатів. До організаційних причин відносять відсутність посадових інструкцій, недотриманя вимог щодо безпечного виконання робіт, недостатнє навчання правилам безпеки, відсутність керівництва і контролю робіт, невірна організація праці. До організаційно-соціальних причин відносять негативне ставлення до виконання роботи, змушене виконання не за спеціальністю робіт, залучення працівників до понаднормових робіт.
Студентам необхідно розуміти, що умовами ураження людини електричним струмом є включення людини в електромережу або контакт її тіла в двох точках з різним потенціалом.
Основними видами мереж є: однофазна однопровідна, однофазна двопровідна, трифазна трипровідна з ізольованою нейтраллю, трифазна чотирипровідна з глухозаземленою нейтраллю, трифазна трипровідна з глухозаземленою нейтраллю, трифазна чотирипровідна з ізольованою нейтраллю. На підприємствах харчової промисловості найбільш розповсюджені мережі трифазні трипровідні з ізольованою нейтраллю і трифазні чотирипровідні з глухозаземленою нейтраллю.
Найбільш ймовірні схеми включення людини в електричні мережі:

    • між проводом і землею (однофазне);

    • між двома проводами (двофазне);

    • між двома проводами і землею одночасно (дво- і однофазне);

    • між двома точками землі (напруга кроку).

Проаналізувати кожну схему включення і значення струму, який протікає через тіло людини.

^ Захист від ураження електричним струмом

об’єднується наступними системами засобів і заходів: технічні, організаційно-технічні.

Технічні засоби і заходи

реалізуються в конструкції електроустановок при їх розробці, виготовленні і монтажі відповідно до чинних нормативів. За своїми функціями вони розподіляються на дві групи:
- технічні заходи і засоби забезпечення електробезпеки при нормальному режимі роботи електроустановок;
- технічні заходи і засоби забезпечення електробезпеки при аварійних режимах роботи електроустановок.
Перша група включаює:
- ізоляцію струмовідних частин;
- недоступність струмовідних частин;
- блокування безпеки;
- засоби орієнтації в електроустановках;
- виконання електроустановок, ізольованих від землі;
- захисне розділення електричних мереж;
- застосування малих напруг;
- компенсацію ємнісних струмів замикання на землю;
- вирівнювання потенціалів.
Друга група включаює:
- захисне заземлення;
- занулення;
- захисне відключення.
Захисне заземлення. Відповідно до ГОСТ 12.1.009-76, захисне заземлення - це навмисне електричне з'єднання з землею чи її еквівалентом металевих неструмовідних частин електроустановок, які можуть опинитись під напругою.
Захисному заземленню підлягають:
- електроустановки напругою 380 В і більше змінного струму і 440 В і більше постійного струму незалежно від категорії приміщень (умов) щодо небезпеки електротравм;
- електроустановки напругою більше 42 В змінного струму і більше 110 В постійного струму в приміщеннях з підвищеною і особливою небезпекою електротравм, а також електроустановки поза приміщеннями;
- всі електроустановки, що експлуатуються у вибухонебезпечних зонах (з метою попередження вибухів).
З а н у л е н н я. Відповідно до ГОСТ 12.1.009-76, занулення в загальному розумінні — це навмисне електричне з'єднання з нульовим захисним провідником металевих неструмовідних частин, які можуть опинитись під напругою в результаті пошкодження ізоляції.
Занулення в електроустановках — це навмисне з'єднання елементів електроустановки, які не знаходяться під напругою, з глухо-заземленою нейтраллю генератора чи трансформатора в мережах трифазного струму, з глухозаземленим вводом джерела однофазного струму, з глухозаземленою середньою точкою джерела в мережах постійного струму.
Для забезпечення ефективності захисту при застосуванні занулення необхідно, щоб струм короткого замикання відповідав струму спрацювання захисту від короткого замикання. Вимоги щодо застосування занулення залежно від величини напруги і категорії приміщень за небезпекою електротравм аналогічні вимогам до застосування захисного заземлення. За величиною напруги мережі живлення застосування занулення обмежується напругою до 1 кВ.
Захисне відключення. Відключення електроустановки при пошкодженні ізоляції і переході напруги на неструмовідні її елементи. Застосовується в доповнення до захисного заземлення (занулення) для забезпечення надійного захисту, перш за все, в умовах особливої небезпеки електротравм.

Організаційно-технічні системи засобів і заходів щодо електробезпеки включає:


- розробку посадових інструкцій;
- своєчасне навчання;
- призначення відповідальних за електрогосподарство.

^ 6.3. Рекомендації щодо самостійного опрацювання питань СРС


6.3.1. Статична електрика

являє собою особливу небезпеку на харчових і не харчових підприємствах.
Статичний заряд може виникати на незаземлених металевих і діелектричних поверхнях обладнання, на покриттях підлоги і робочих місць, на панелях стін, в результаті реалізації технологічних процесів (подрібнення, просіювання, очищеннятощо), транспортуванням твердих і рідких продуктів на конвеєрах і по трубах. Значення статичної електрики може досягати сотні вольт, а енергія його розряду як правило є достатньою для запалення більшості горючих сумішей до появи пожарів. Крім пошкоджень електронних виробів, розряди статичної електрики між операторами і елементами обладнання викликають больові відчуття у людей , створюють нервозну обстановку, можуть призвести до втрати працездатності, зниження продуктивності праці.

6.3.2. Захист від ураження статичною електрикою здійснюють відповідно

до "

^ НПАОП 0.00-1.29-97

(ДНАОП 0.00-1.29-97) Правила захисту від статичної електрики". Він передбачає: заземлення металевих і електропровідних елементів обладнання, установлення нейтралізаторів статичної електрики, збільшення поверхневої та об'ємної електропровідності діелектриків. Заземленню підлягають елементи обладнання, в яких утворюються електричні заряди, та ізольовані електропровідні ділянки технологічних установок. Пристрої для захисту від статичної електрики майже завжди поєднуються із захисними заземлювальними пристроями. Гранично допустимий опір заземлюючого пристрою тільки для відводу статичного заряду не повинен перевищувати 100 Ом.

^ 6.4. Питання для самоперевірки за темою 5


1. Які особливості характерні для електротравматизму?
2. Як діє електричний струм на організм людини?
3. Які існують порогові значення електричного струму?
4. Які можливі види електротравм? Їх загальна характеристика.
5. Які чинники електричного і неелектричного характеру впливають на тяжкість електротравм?
6. Які існують системи засобів і заходів щодо електробезпеки?
7. Поясність особливості впливу статичної електрики на людський організм.
8. Назвіть заходи боротьби із статичною електрикою.
2014-07-19 18:44
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • © sanaalar.ru
    Образовательные документы для студентов.