.RU
Карта сайта

Фінансово-інвестиційні важелі державного впливу на розвиток

Зміцнення фінансової бази державної підтримки підприємництва може здійснюватися за рахунок таких чотирьох джерел:

O цільових коштів із бюджетів відповідного рівня (не менше 5 % дохідної частини відповідного бюджету);

O фінансової діяльності регіональних фондів підтримки підприємництва, зокрема малого (доходи від надання кредитів, а також доходи від випуску та розміщення цінних паперів, у тому числі регіональних позик);

O пайової участі державних органів фінансової підтримки підприємництва у фінансуванні регіональних програм та інвестиційних проектів;

O іноземної допомоги, яка може здійснюватися у різних формах.

Основними формами та методами державної фінансово-інвестиційної підтримки прямого впливу на розвиток підприємництва є:

O застосування дотацій, субсидій, субвенцій;

O державні та місцеві замовлення;

O надання позик і гарантій державними та регіональними органами;

O сприяння розвитку фінансово-промислових груп;

O фінансова підтримка загальнодержавних фондів і регіональ­них фінансових інститутів.

Фінансова підтримка малого підприємництва в Україні з боку держави здійснюється через Український фонд підтримки підприємництва та його регіональні відділення. Інвестиційні проекти щодо розвитку фермерства фінансуються Українським держав­ним фондом підтримки селянських (фермерських) господарств. Крім державних фондів, в областях створюються регіональні фонди підтримки підприємництва, які залучають кошти місцевих бюджетів, асоціацій, громадських об’єднань, добродійних організацій, а також підприємців. У 2002 р. їх налічувалося 107.

Для фінансування інвестиційних проектів суб’єктів підприємницької діяльності залучаються кошти міжнародних фінансових організацій, а саме: Європейського банку реконструкції та розвитку, Американського фонду підтримки підприємництва у нових західних незалежних країнах, Фонду «Євразія», Інвестиційного фонду «Україна», Міжнародної фінансової корпорації (МФК), Агентства СІЛА з міжнародного розвитку (USAID).

Фінансова підтримка в різних її формах надається на засадах селективної структурної і фінансової політики. Перевагу мають: суб’єкти господарювання, які працюють у пріоритетних напрямах економіки, зайняті випуском експортної або імпортозамінної продукції; агропромислові утворення нового типу; інноваційні підприємства та підприємства, які створюють нові робочі місця.

Особливе місце серед фінансових важелів належить державному кредитуванню підприємництва, що має цільовий та пільговий характер. Насамперед державний кредит надається на конкретні цілі, визначені в державних економічних програмах, і є значно вигіднішим проти приватних кредитів для підприємницьких структур і за величиною процентної ставки, і за вимогами щодо забезпечення кредитів, і за термінами та порядком їх повер­нення.

У світовій практиці державного кредитування підприємництва використовуються такі основні форми позик:

O позики, що повертаються у разі успіху і надаються як допомога на впровадження інновацій;

O пільгові позики, коли держава як активний посередник між підприємством та фінансовою установою бере на себе значну час­тину виплати процентів, полегшуючи тим самим для підприємств умови одержання банківських кредитів;

O позики, що видаються на створення підприємства або на започаткування бізнесу, фізичним та юридичним особам, котрі вперше розпочинають підприємницьку діяльність;

O позики цільового спрямування на виконання підприємницьких проектів;

O позики на закупівлю необхідного обладнання та устаткування;

O позики лізингового характеру тощо.

Як показує аналіз нормативно-правових документів, в Україні питання використання кредитної державної підтримки підприємництва практично залишається слабко розробленим. Існуючий в Україні підхід до вирішення питань державної кредитної підтрим­ки підприємств, визначений Указом Президента України від 9 березня 1995 р., обумовлює її надання на термін до 12 місяців. При цьому кредитна підтримка надається:

O для заходів, пов’язаних із здійсненням програми санації та структурної перебудови;

O для нарощування обсягів випуску та реалізації продукції державним та іншим підприємствам, у майні яких частка держав­ної власності перевищує 50 %;

O для закупівлі товарів українських виробників з наступною їх реалізацією споживачам, підприємствам і організаціям спожив­чої кооперації підприємствами усіх форм власності.

До вирішення питання про те, надавати чи не надавати кредит, передбачається залучення семи суб’єктів управління. Це підприємство, комерційний банк, Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України, Національний банк України, Кабінет Міністрів України, Міжвідомча комісія з питань санації державних підприємств України. При цьому Мінекономіки приймає рішення про зарахування підприємства до переліку підприємств, що потребують підтримки. Комерційні банки розглядають матеріали обґрунтування одержання кредиту — бізнес-плани, плани структурної перебудови, проекти санацій, що подаються підприємствами. Комерційні банки, в разі власної позитивної оцінки проекту підприємства, подають до Національного банку України заявку на участь у цільовому кредитному аукціоні. НБУ проводить цільові кредитні аукціони і виділяє комерційним банкам кредит для підприємств. У разі отримання кредиту комерційний банк укладає угоду з підприємством. Положенням про порядок надання державної кредитної підтримки підприємствам передбачається також, що комерційні банки можуть кредитувати підприємства і за рахунок власних ресурсів.

Поряд із державним кредитуванням підприємництва існує ще одна форма його підтримки державою — надання гарантій. Деякі державні органи стають гарантами приватних фірм, тобто ручаються за них на певну суму коштів. На цю суму фірми й можуть отримати кредит у комерційних банків.

В Україні робляться певні кроки щодо вирішення проблеми відсутності застави при отриманні кредитів. Так, 20 травня 1999 р. Президент України підписав Указ «Про утворення кредит­но-гарантійної установи з підтримки малого і середнього підприємництва». Окрім надання кредитів ця установа повинна виступати гарантом повернення позик, наданих малим і середнім підприємствам іншими фінансовими установами.

Відсутність вільних державних коштів для фінансування підприємницьких проектів вимагає пошуку інших альтернативних джерел, одним з яких можуть стати діючі в Україні кредитні спілки (за даними за 2002 р. в Україні зареєстровано 667 кредитних спілок, що функціонують майже в усіх регіонах України). Основними перевагами кредитних спілок є надання кредитів своїм членам під низький процент, гарантій поручительств за їхніми зобов’язаннями. Однією з найбільших проблем кредитних спілок залишається невизначеність їх правового статусу, адже й дотепер діяльність цих об’єднань регулюють лише два нормативні акти — Тимчасове положення про кредитні спілки в Україні та Типовий статут кредитної спілки, затверджені в 1993 р. Відтак у Києві були відкриті представництва Всесвітньої ради кредитних спілок і Канадської кооперативної асоціації, які розгорнули широку діяльність з реалізації канадської та американської програм технічної допомоги розвитку кредитних спілок в Україні. Тому перед Верховною Радою України стоїть завдання прийняти закон про кредитні спілки.

В умовах перехідної економіки України доцільно ширше використовувати переваги сучасних форм фінансування підприємництва, таких як лізинг, овердрафт, факторинг, селенг.

Отже, для стимулювання підприємництва в Україні необхідно внести суттєві зміни в порядок надання державних кредитів і гарантій, розширити форми кредитування, забезпечити їх доступність, використовувати зарубіжний досвід.

Основними заходами держави у сфері фінансово-кредитної підтримки мають стати:

O надання допомоги підприємцям у формі стартового капіталу;

O лібералізація процедур надання позик;

O стимулювання комерційних банків, інших кредитних установ і організацій щодо фінансування підприємництва;

O запровадження системи гарантованих цільових позик під підприємницькі проекти.

2014-07-19 18:44

  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • © sanaalar.ru
    Образовательные документы для студентов.