.RU
Карта сайта

Частина І. Загальна патологія предмет, завдання І методи патологічної фізіології. Патологічна фізіологія як навчальна дисципліна - 13

1. /Архив/Патфиз/Методичн_ розробки до практ_чних занять з патоф_з_олог_х/Методичн_ розробки, модуль 1/Студ метод 01 - 02 Термо ост.doc
2. /Архив/Патфиз/Методичн_ розробки до практ_чних занять з патоф_з_олог_х/Методичн_ розробки, модуль 1/Студ метод 03 - _он_зуюче випром_нювання ост.doc
3. /Архив/Патфиз/Методичн_ розробки до практ_чних занять з патоф_з_олог_х/Методичн_ розробки, модуль 1/Студ метод 04 - х_м фактори ост.doc
4. /Архив/Патфиз/Методичн_ розробки до практ_чних занять з патоф_з_олог_х/Методичн_ розробки, модуль 1/Студ метод 05 - б_олог_чн_ фактори ост.doc
5. /Архив/Патфиз/Методичн_ розробки до практ_чних занять з патоф_з_олог_х/Методичн_ розробки, модуль 1/Студ метод 06 спадков ост.doc
6. /Архив/Патфиз/Методичн_ розробки до практ_чних занять з патоф_з_олог_х/Методичн_ розробки, модуль 1/Студ метод 07 Патолог_я реактивност_ _мун_тету ост.doc
7. /Архив/Патфиз/Методичн_ розробки до практ_чних занять з патоф_з_олог_х/Методичн_ розробки, модуль 1/Студ метод 08 Алерг_я ост.doc
8. /Архив/Патфиз/Методичн_ розробки до практ_чних занять з патоф_з_олог_х/Методичн_ розробки, модуль 1/Студ метод 09 - Практ Нав 1 ост.doc
9. /Архив/Патфиз/Методичн_ розробки до практ_чних занять з патоф_з_олог_х/Методичн_ розробки, модуль 1/Студ метод 10 - Пошкодження кл_тини.doc
10. /Архив/Патфиз/Методичн_ розробки до практ_чних занять з патоф_з_олог_х/Методичн_ розробки, модуль 1/Студ метод 11 М_сцев_ розлади кровооб_гу ост.doc
11. /Архив/Патфиз/Методичн_ розробки до практ_чних занять з патоф_з_олог_х/Методичн_ розробки, модуль 1/Студ метод 12 запалення ост.doc
12. /Архив/Патфиз/Методичн_ розробки до практ_чних занять з патоф_з_олог_х/Методичн_ розробки, модуль 1/Студ метод 13 Гарячка ост.doc
13. /Архив/Патфиз/Методичн_ розробки до практ_чних занять з патоф_з_олог_х/Методичн_ розробки, модуль 1/Студ метод 14 пухлини ост.doc
14. /Архив/Патфиз/Методичн_ розробки до практ_чних занять з патоф_з_олог_х/Методичн_ розробки, модуль 1/Студ метод 15 Голодування ост.doc
15. /Архив/Патфиз/Методичн_ розробки до практ_чних занять з патоф_з_олог_х/Методичн_ розробки, модуль 1/Студ метод 16 г_покс_я ост.doc
16. /Архив/Патфиз/Методичн_ розробки до практ_чних занять з патоф_з_олог_х/Методичн_ розробки, модуль 1/Студ метод 17 - Практ Нав 2.doc
17. /Архив/Патфиз/Методичн_ розробки до практ_чних занять з патоф_з_олог_х/Методичн_ розробки, модуль 1/Студ метод 19 - вугл обм_н.doc
18. /Архив/Патфиз/Методичн_ розробки до практ_чних занять з патоф_з_олог_х/Методичн_ розробки, модуль 1/Студ метод 20 - л_п_дний обм_н.doc
19. /Архив/Патфиз/Методичн_ розробки до практ_чних занять з патоф_з_олог_х/Методичн_ розробки, модуль 1/Студ метод 21 - б_лк обм_н - ост.doc
20. /Архив/Патфиз/Методичн_ розробки до практ_чних занять з патоф_з_олог_х/Методичн_ розробки, модуль 1/Студ метод 22 - обм_н в_там_н_в.doc
21. /Архив/Патфиз/Методичн_ розробки до практ_чних занять з патоф_з_олог_х/Методичн_ розробки, модуль 1/Студ метод 23 - ВСО ост.doc
22. /Архив/Патфиз/Методичн_ розробки до практ_чних занять з патоф_з_олог_х/Методичн_ розробки, модуль 1/Студ метод 24 КОС.doc
23. /Архив/Патфиз/Методичн_ розробки до практ_чних занять з патоф_з_олог_х/Методичн_ розробки, модуль 1/Студ метод 25 - Практ Нав 3.doc
24. /Архив/Патфиз/Методичн_ розробки до практ_чних занять з патоф_з_олог_х/Методичн_ розробки, модуль2/Патф_з БАНК ТЕСТ_В ДЛЯ МОДУЛЯ 2.doc
25. /Архив/Патфиз/Методичн_ розробки до практ_чних занять з патоф_з_олог_х/Методичн_ розробки, модуль2/Патф_з Задач_ на МОДУЛЬ 2.doc
26. /Архив/Патфиз/Методичн_ розробки до практ_чних занять з патоф_з_олог_х/Методичн_ розробки, модуль2/Патф_з ПИТАННЯ НА МОДУЛЬ.doc
27. /Архив/Патфиз/Методичн_ розробки до практ_чних занять з патоф_з_олог_х/Методичн_ розробки, модуль2/Студ метод 26 Постгемор. анем_х.doc
28. /Архив/Патфиз/Методичн_ розробки до практ_чних занять з патоф_з_олог_х/Методичн_ розробки, модуль2/Студ метод 27 Гемол_тичн_ анем_х.doc
29. /Архив/Патфиз/Методичн_ розробки до практ_чних занять з патоф_з_олог_х/Методичн_ розробки, модуль2/Студ метод 28 Лейкоцитози. лейкопен_х СТУД укр.doc
30. /Архив/Патфиз/Методичн_ розробки до практ_чних занять з патоф_з_олог_х/Методичн_ розробки, модуль2/Студ метод 29 лейкози.doc
31. /Архив/Патфиз/Методичн_ розробки до практ_чних занять з патоф_з_олог_х/Методичн_ розробки, модуль2/Студ метод 30 Гемостаз.doc
32. /Архив/Патфиз/Методичн_ розробки до практ_чних занять з патоф_з_олог_х/Методичн_ розробки, модуль2/Студ метод 32 серцева недост.rtf
33. /Архив/Патфиз/Методичн_ розробки до практ_чних занять з патоф_з_олог_х/Методичн_ розробки, модуль2/Студ метод 33 - м_окард_альна серцева недостатн_сть.doc
34. /Архив/Патфиз/Методичн_ розробки до практ_чних занять з патоф_з_олог_х/Методичн_ розробки, модуль2/Студ метод 34 - судини.DOC
35. /Архив/Патфиз/Методичн_ розробки до практ_чних занять з патоф_з_олог_х/Методичн_ розробки, модуль2/Студ метод 35 Дихання.doc
36. /Архив/Патфиз/Методичн_ розробки до практ_чних занять з патоф_з_олог_х/Методичн_ розробки, модуль2/Студ метод 36 Травлення.doc
37. /Архив/Патфиз/Методичн_ розробки до практ_чних занять з патоф_з_олог_х/Методичн_ розробки, модуль2/Студ метод 37 Печ_нка.rtf
38. /Архив/Патфиз/Методичн_ розробки до практ_чних занять з патоф_з_олог_х/Методичн_ розробки, модуль2/Студ метод 38 нирки.doc
39. /Архив/Патфиз/Методичн_ розробки до практ_чних занять з патоф_з_олог_х/Методичн_ розробки, модуль2/Студ метод 39 Патолог_я ендокриннох системи.doc
40. /Архив/Патфиз/Методичн_ розробки до практ_чних занять з патоф_з_олог_х/Методичн_ розробки, модуль2/Студ метод 40 - Прак Нав 6 укр.doc
41. /Архив/Патфиз/Методичн_ розробки до практ_чних занять з патоф_з_олог_х/Методичн_ розробки, модуль2/Студ метод 41 Патолог_я нервовохх системи ост.doc
42. /Архив/Патфиз/Методичн_ розробки до практ_чних занять з патоф_з_олог_х/Методичн_ розробки, модуль2/Студ метод 42 екстр ост.doc
43. /Архив/Патфиз/Основы иммунологии (Ройт А.).djvu
44. /Архив/Патфиз/Патоф_з_олог_я (Атаман, 2007, укр).doc
45. /Архив/Патфиз/Патфиз.Зачет 1.docx
46. /Архив/Патфиз/Шпоры по патфизу.pdfМетодичні вказівки для самостійної роботи студентів при підготовці до практичного (семінарського) заняття
Методичні вказівки для самостійної роботи студентів при підготовці до практичного (семінарського) заняття
Методичні вказівки для самостійної роботи студентів навчальна дисципліна «патологічна фізіологія»
Методичні вказівки для самостійної роботи студентів навчальна дисципліна «патологічна фізіологія»
Методичні вказівки для самостійної роботи студентів при підготовці до практичного (семінарського) заняття
Методичні вказівки для самостійної роботи студентів при підготовці до практичного заняття
Методичні вказівки для самостійної роботи студентів при підготовці до практичного (семінарського) заняття
Методичні вказівки для самостійної роботи студентів при підготовці до практичного (семінарського) заняття
Методичні вказівки для самостійної роботи студентів навчальна дисципліна «патологічна фізіологія»
Методичні вказівки для самостійної роботи студентів при підготовці до практичного заняття
Методичні вказівки для самостійної роботи студентів при підготовці до практичного (семінарського) заняття
Методичні вказівки для самостійної роботи студентів при підготовці до практичного (семінарського) заняття
Методичні вказівки для самостійної роботи студентів при підготовці до практичного (семінарського) заняття
Методичні вказівки для самостійної роботи студентів при підготовці до практичного (семінарського) заняття
Методичні вказівки для самостійної роботи студентів при підготовці до практичного (семінарського) заняття
Методичні вказівки для самостійної роботи студентів при підготовці до практичного (семінарського) заняття
Методичні вказівки для самостійної роботи студентів при підготовці до практичного (семінарського) заняття
Методичні вказівки для самостійної роботи студентів навчальна дисципліна «патологічна фізіологія»
Методичні вказівки для самостійної роботи студентів навчальна дисципліна «патологічна фізіологія»
Методичні вказівки для самостійної роботи студентів навчальна дисципліна «патологічна фізіологія»
Методичні вказівки для самостійної роботи студентів при підготовці до практичного (семінарського) заняття
Методичні вказівки для самостійної роботи студентів при підготовці до практичного (семінарського) заняття
Методичні вказівки для самостійної роботи студентів при підготовці до практичного (семінарського) заняття
Патофізіологія системи крові
Хворий, чоловік Т., 37 років, зріст 1,78 м, вага тіла 96 кг, скаржиться на головний біль, погіршення зору
Питання до підсумкового модульного контролю модуль ІІ
Методичні вказівки для самостійної роботи студентів при підготовці до практичного заняття
Методичні вказівки для самостійної роботи студентів при підготовці до практичного (семінарського) заняття
Методичні вказівки для самостійної роботи студентів при підготовці до практичного заняття
Методичні вказівки для самостійної роботи студентів при підготовці до практичного заняття
Методичні вказівки для самостійної роботи студентів при підготовці до практичного (семінарського) заняття
Методичні вказівки для самостійної роботи студентів при підготовці до практичного (семінарського) заняття
Методичні вказівки для самостійної роботи студентів при підготовці до практичного (семінарського) заняття
Методичні вказівки для самостійної роботи студентів при підготовці до практичного (семінарського) заняття
Методичні вказівки для самостійної роботи студентів при підготовці до практичного (семінарського) заняття
Методичні вказівки для самостійної роботи студентів при підготовці до практичного (семінарського) заняття
Методичні вказівки для самостійної роботи студентів при підготовці до практичного (семінарського) заняття
Методичні вказівки для самостійної роботи студентів при підготовці до практичного (семінарського) заняття
Методичні вказівки для самостійної роботи студентів при підготовці до практичного (семінарського) заняття
Методичні вказівки для самостійної роботи студентів при підготовці до практичного (семінарського) заняття
Методичні вказівки для самостійної роботи студентів при підготовці до практичного (семінарського) заняття
Методичні вказівки для самостійної роботи студентів при підготовці до практичного (семінарського) заняття
Частина І. Загальна патологія предмет, завдання І методи патологічної фізіології. Патологічна фізіологія як навчальна дисципліна
Біохімічний аналіз пухлини, вилученої у хворого, виявив інтенсивний гліколіз навіть в умовах достатнього надходження кисню до клітини
16.5. У чому полягають основні відмінності доброякісних і злоякісних пухлин?
1. Доброякісні пухлини складаються з добре диференційованих клітин. Ці пухлини зберігають типову структуру тканини, з якої утворилися. У той же час злоякісні пухлини характеризуються втратою диференціювання клітин, спрощенням і ати-повістю своєї будови.
2. Доброякісні пухлини часто ростуть повільно, їх ріст може зупинитися, а іноді спостерігається й зворотний розвиток (регресія). Для злоякісних пухлин, як правило, характерний швидкий ріст, що спонтанно не зупиняється. Мимовільна регресія таких пухлин невідома.
3. Доброякісні пухлини мають капсулу й ростуть експансивно, тобто не проростають у навколишні здорові тканини, а розсовують їх. Ріст злоякісних пухлин інвазивний (інфільтративний). Вони не мають капсули і проростають у навколишні тканини.
4. Доброякісні пухлини не метастазують, у той час як злоякісні зазвичай дають метастази.
5. Доброякісні пухлини добре лікуються хірургічними методами, летальних наслідків, як правило, не буває. Злоякісні пухлини при відсутності лікування призводять до смерті.
16.6. Які існують методи експериментального вивчення пухлин?
Методами експериментального моделювання пухлин є індукція, трансплантація і експлантація.
Метод індукції передбачає відтворення злоякісних пухлин шляхом введення в організм канцерогенних факторів. Найчастіше з цією метою використовують хімічні канцерогенні сполуки й безклітинні фільтрати пухлинної тканини, що містять онкогенні віруси. Крім того, з метою індукції пухлин іноді використовують фізичні впливи (рентгенівське випромінювання, радіонукліди, ультрафіолетове опромінення).
Метод трансплантації - це пересадження пухлини від однієї тварини іншій. Уперше здійснена М. Новинським у 1876 р. Для успішної трансплантації пухлини важливими є такі умови:
а) пересадження має здійснюватися в межах одного виду тварин;
б) пересаджувати треба живі життєздатні пухлинні клітини;
в) трансплантацію слід робити в стерильних умовах, щоб уникнути запального процесу в тканині.
Метод експлантації— це вирощування пухлини в культурі тканини поза організмом. Цей метод дає можливість вивчати вплив різних факторів на пухлинний ріст, здійснювати пошук засобів терапії злоякісних пухлин.
16.7. Назвіть основні причини виникнення злоякісних пухлин.
Існує три групи етіологічних факторів: хімічні (канцерогенні речовини), фізичні (іонізуюча радіація, ультрафіолетове випромінювання, висока температура, механічний вплив), біологічні (онкогенні віруси).
16.8. Хто і як уперше довів роль хімічних факторів у виникненні злоякісних пухлин?
У 1775 р. англійський лікар П. Ttomm уперше припустив, що хімічні сполуки можуть бути причиною раку. До такого висновку він дійшов на підставі своїх спостережень численних випадків раку шкіри мошонки у молодих людей, які багато років до виникнення хвороби, будучи дітьми, працювали сажотрусами. Було вперше встановлено зв'язок між виникненням раку сажотрусів і дією на шкіру сажі та смоли.
Однак тільки в 1915 p. японські вчені Ямагіва та Ішикава підтвердили цей висновок в експерименті. Вони вперше відтворили злоякісну пухлину (рак шкіри) шляхом тривалого, протягом 6-ти місяців утирання кам'яновугільної смоли в шкіру вуха кролів.
На початку 30-х років з кам'яновугільної смоли був виділений 3,4-бензпірен — речовина, з дією якої й був пов'язаний канцерогенний ефект продуктів неповного згоряння вугілля.
16.9. Як класифікують хімічні канцерогени?
Хімічні канцерогени — це речовини, здатні викликати розвиток злоякісних пухлин. ї. За походженням розрізняють канцерогени природні і штучні. її. За хімічною будовою канцерогени можуть бути представлені:
а) поліциклічними ароматичними вуглеводнями (ПАВ);
б) ароматичними амінами;
в) нітрозосполуками;
г) мікотоксинами;
ґ) гетероциклічними вуглеводнями;
д) аміноазосполуками;
є) простими сполуками (миш'як, азбест та ін.).
III. Відносно організму хімічні канцерогени можуть бути екзогенними й ендогенними.
IV. За механізмом канцерогенного впливу розрізняють канцерогени прямої дії й канцерогени непрямої дії.
16.10. Наведіть приклади канцерогенів природного і штучного походження.
До канцерогенів природного походження відносять продукти життєдіяльності деяких грибів (мікотоксини) і продукти вулканічної діяльності.
Джерелами канцерогенів штучного походження є:
1) викиди промислових підприємств;
2) вихлопні гази автомобілів;
3) тютюновий дим;
4) продукти неправильної кулінарної обробки їжі (використання пересмажених жирів, порушення технології копчення та ін.).
16.11. Охарактеризуйте канцерогенну дію поліциклічних ароматичних вуглеводнів (ПАВ).
ЛАВ - це сполуки, які мають у структурі своїх молекул кілька сполучених бензольних кілець. Найпоширенішими і найбільш вивченими є такі їхні представники, як 3,4-бензпірен, диме-
тилбензантрацен (рис. 50). їх можна виявити в продуктах вулканічної діяльності, викидах промислових підприємств, вихлопних газах автомобілів, тютюновому димі, харчових продуктах при неправильному їх копченні та ін.
Головна особливість канцерогенного впливу ПАВ полягає в їх місцевій дії. Це означає, що вони викликають розвиток пухлин у тих органах і тканинах, з якими контактують. Так, при втиранні в шкіру виникає рак шкіри, при підшкірному введенні - саркома, при вдихуванні - рак легень, при надходженні з їжею - рак стравоходу, шлунка і кишок, при виділенні з молоком - рак молочних залоз.

Рис. 50. Деякі канцерогенні ПАВ

Рис. 51. Канцерогенні ароматичні аміни

Рис. 52. Деякі канцерогенні сполуки
16.12. У чому полягає особливість канцерогенної дії ароматичних амінів?
Ароматичні аміни — це сполуки, що містять у своїй структурі бензольні кільця й аміногрупи. Канцерогенні властивості мають анілін та його похідні, зокрема, 2-на-фтиламін, диметиламіноазобензол (ДАБ) (рис. 51). Ці сполуки широко використовуються в промисловості як основа барвників, вихідні речовини для синтезу лікарських препаратів і виробництва вибухових речовин.
Характерною рисою канцерогенної дії ароматичних амінів є їх органотропність. Незалежно від шляху надходження або введення речовини пухлини виникають у певних органах. Так, при введенні 2-нафтиламіну розвивається рак сечового міхура, а при введенні ДАБ - рак печінки.
16.13. Чим характеризується канцерогенний вплив нітрозосполук?
До нітрозосполук належать нітрозаміни і нітрозаміди (рис. 52). У дослідах на тваринах показано, що 90 % всіх вивчених нітрозосполук мають канцерогенну дію. Багато речовин цього класу викликають утворення пухлин після одноразового вве-
дення в порівняно невеликих дозах. Не виявлено жодного виду тварин (вивчалося 40 видів, від риб до приматів), які були б стійкі до канцерогенної дії нітрозосполук. Дуже чутливим до їх впливу є й організм людини.
Нітрозаміни можуть утворюватися в шлунку людини з неканцерогенних попере-дників (нітритів, амінокислот, амідопірину) при наявності хлороводневої (соляної) кислоти.
Для канцерогенної дії нітрозосполук характерна органотропність. Є речовини, які вибірково викликають розвиток пухлин головного мозку, нирок, печінки, шлунка та ін.
16.14. Наведіть приклади канцерогенно)'дії продуктів життєдіяльності грибів.
Серед продуктів життєдіяльності грибів (цвілі), що мають канцерогенну дію, найбільш вивчено афлашоксин В. Цей мікотоксин є гетероциклічною сполукою і продукується грибом Aspergillus flavum (див. рис. 52). Канцерогенна дія афлатоксину виявляє себе в дуже малих дозах - 0,02 мг/кг маси. Для порівняння, ціанід калію спричиняє токсичну дію в дозах, що перевищують зазначену в кілька десятків разів.
Із впливом мікотоксинів пов'язують розвиток первинного раку печінки у представників племені Банту в Африці. Клімат території, на якій проживає це плем'я, дуже вологий, тому продукти харчування швидко покриваються цвіллю. За традицією, що існує в тих місцях, такі продукти придатні до використання. Аналізи показали, що у споживаній їжі міститься афлатоксин В.
16.15. Який зміст вкладають у поняття "ендогенні канцерогени"?
Ендогенними називають канцерогени, які утворюються в організмі з його нормальних компонентів.
Остаточно не доведено, однак є підстави думати, що в організмі при порушенні обміну речовин можуть утворюватися канцерогенні поліциклічні ароматичні вуглеводні, їхніми джерелами можуть бути холестерол, жовчні кислоти, стероїдні гормони. Зокрема, показано, що обробка in vitro жовчних кислот призводить до появи ме-тилхолантрену — представника ПАВ, що має сильну канцерогенну дію.
Крім того, ендогенні канцерогени можуть з'являтися при порушенні обміну деяких амінокислот, зокрема, триптофану.
16.16. Які досліди доводять можливу участь гормонів у виникненні злоякісного пухлинного росту?
При порушенні регуляції секреції тронних гормонів аденогіпофіза (при порушенні механізмів зворотного зв'язку) їхня кількість у крові може істотно зростати. Впливаючи на органи-мішені, вони можуть стимулювати проліферацію клітин і розвиток пухлини.
Подібну можливість демонструють у такому досліді. У тварини видаляють один яєчник, а другий пересаджують у селезінку. Кров від селезінки надходить у печінку, де естрогени, що утворилися в яєчнику, руйнуються. До гіпофіза надходить кров, у якій мало естрогенів. Це викликає стимуляцію утворення гонадотропних гормонів. Останні, діючи на яєчник, посилюють секрецію статевих гормонів, однак їх, як
і раніше, мало в крові, що надходить у гіпофіз, оскільки відбувається руйнування естрогенів у печінці. Постійна стимулятивна дія гонадотропних гормонів на яєчник викликає проліферацію його клітин і у великій кількості випадків - розвиток злоякісних пухлин.
16.17. Що таке хімічні канцерогени прямої і непрямої дії? Дайте їх порівняльну характеристику.
Канцерогени прямої дії— це високоактивні хімічні сполуки, зокрема лактони, хлоретиламіни, епоксиди. Вони здатні безпосередньо взаємодіяти зі структурами клітин і викликати розвиток пухлини. Ці сполуки не вимагають жодних перетворень в організмі для прояву своєї канцерогенної дії.
Маючи високу реакційну здатність, прямі канцерогени не можуть накопичуватися в навколишньому середовищі (при взаємодії з компонентами зовнішнього середовища вони руйнуються). Тому, з погляду гігієни, вони не являють великої небезпеки для людини як фактори канцерогенезу.
Канцерогени непрямої дії— це інертні за своїми хімічними властивостями сполуки. До них, зокрема, належать поліциклічні ароматичні вуглеводні, ароматичні аміни, нітрозосполуки, афлатоксини. Маючи низьку реакційну здатність, зазначені канцерогени можуть накопичуватися в навколишньому середовищі, а тому становлять велику небезпеку для людини.
Канцерогенними ці сполуки стають в організмі тільки після ряду хімічних ферментативних перетворень, у результаті яких утворюються їхні активні форми - власне канцерогени (рис. 53). Подібним чином з ПАВ утворюються епоксиди, з ароматичних амінів- гідроксиламіни, з нітрозамінів - алкильний радикал. Ці форми канцерогенів впливають на генетичний апарат клітини й викликають її перетворення на пухлинну.

Рис. 53. Перетворення канцерогенів непрямої дії в печінці
16.18. Які властивості хімічних речовин обумовлюють їхню канцерогенну дію ?
У 60-ті роки подружжя Міллерів показало, що канцерогенна дія хімічних сполук пов'язана з наявністю в їхній структурі позитивно зарядженої (електрофільної) групи. У молекулах канцерогенів прямої дії така група з'являється відразу ж при розчиненні речовини у воді. У випадку канцерогенів непрямої дії електрофільна група утворюється в процесі ферментативних перетворень речовини в організмі.
Так, продуктами перетворення ПАВ, що містять позитивно заряджену групу, є епоксиди. Подружжя Пульманів показало, що канцерогенні властивості мають епоксиди, у молекулі яких атом кисню приєднаний до так званої К-зони (від нім. слова
Krebs - рак). Пізніше було встановлено, що найбільш канцерогенними є епоксиди з атомом кисню в так званій бей-ділящі молекули ПАВ (від англ. bay - затока) (рис. 54).
Таким чином, знаючи хімічну будову молекули ПАВ, можна передбачити канцерогенні властивості речовини.

Рис. 54. Хімічні властивості канцерогенних ПАВ
16.19. Які стадії проходить хімічний канцерогенез? У чому їхня сутність ?
У хімічному канцерогенезі виділяють три стадії: ініціацію, промоцію і пухлинну прогресію.
Сутність ініціації полягає в тому, що під впливом хімічного канцерогену відбувається
трансформація клітини, тобто перетворення її з нормальної на пухлинну.
Під час стадії промоціїтрансформована клітина отримує стимул до розмноження, пухлина починає рости. Речовини, що стимулюють розмноження трансформованих клітин, отримали назву промоторів. Самі вони можуть бути й неканцерогенни-ми. Дуже сильними промоторами є форболові ефіри, які активують протеїнкіназу С, що бере участь у регуляції клітинного поділу.
Між ініціацією і промоцією може пройти багато часу (іноді роки). Більшість вивчених хімічних канцерогенів є повними, тобто виявляють властивості й ініціаторів, і промоторів.
Пухлинна прогресія — це якісні зміни властивостей пухлини в процесі її розвитку. Як правило, згодом пухлина набуває усе більш і більш злоякісних властивостей.
16.20. Чим пояснюється явище пухлинної прогресії?
Пухлинним клітинам притаманна висока мінливість, тому їхня популяція неоднорідна. Іде постійна боротьба клітин за виживання в несприятливих умовах існування (дефіцит субстратів, кисню і т. д.). Це є основою природного їх добору - виживають тільки ті, що найбільш пристосовані до існування в таких умовах. А найбільш пристосованими є найпростіше влаштовані пухлинні клітини, які втратили свої спеціалізовані функції й зберегли тільки властивість безмежного поділу. У такий спосіб іде подальше збільшення злоякісності пухлини (малігнізація) — головний напрям пухлинної прогресії.
16.21. Які фізичні фактори можуть мати значення у виникненні злоякісних пухлин?
Серед факторів фізичної природи до етіології пухлин можуть мати стосунок:
1) іонізуюча радіація;
2) ультрафіолетове випромінювання;
3) механічний вплив (тривалий тиск на тканини);
4) висока температура.
Роль іонізуючоїрадіації доводять в експериментах і численними клінічними спостереженнями. Радіаційний канцерогенез було виявлено вже через 7 років після відкриття рентгенівського випромінювання. Першою його жертвою став перший виробник рентгенівських трубок Фрікен, що перевіряв якість своєї продукції на власних руках. У нього виник рак шкіри.
При тривалому перебуванні білих щурів на сонці у них часто розвивається рак шкіри, що пов'язують із впливом ультрафіолетового випромінювання.
Розвиток пухлини в ділянці імплантації тваринам пластинок, виготовлених з хі-Вачно інертного матеріалу ("пластмасовий " канцерогенез), виникнення раку в місці тривалого тиску на шкіру кантрі (спеціальної сумки, у якій жителі Індії носять вугілля) - це приклади можливого значення механічних факторів у канцерогенезі.
Нарешті, часте виникнення пухлин порожнини рота у пастухів гірських районів, які п'ють дуже гарячий чай, наводить на думку про можливу роль високої температури в розвитку пухлин.
16.22. Назвіть основні закономірності канцерогенної дії іонізуючого випромінювання
Хоча для розвитку пухлин мають значення доза й вид випромінювання, немає лінійної залежності між частотою виникнення пухлинного росту і поглиненою дозою. Немає також і мінімальної порогової дози, так що будь-яке випромінювання в будь-якій дозі є потенційно небезпечним. За інших рівних умов тривалий і постійний вплив низьких доз, з погляду канцерогенезу, значно небезпечніший, ніж короткочас-ний вплив великих доз.
16.23. Що таке "пластмасовий" канцерогенез? У чому його особливості?
В експерименті було показано, що після імплантації пластмасових пластинок під шкіру в цій ділянці часто розвивається злоякісна пухлина. Таке явище отримало назву "пластмасового" канцерогенезу. Було встановлено такі його закономірності. 1. Для виникнення пухлини матеріал, з якого зроблено пластинки, не має особливого значення. Такий висновок зроблено на підставі результатів дослідження багатьох речовин, серед яких целофан, поліетилен, тефлон, скло, золото, платина та ін. | 2. Якщо з речовини зробити пластинку й імплантувати її - пухлина виникає, якщо пластинку подрібнити і ввести в тканину отриманий порошок - пухлина не розвивається.
3. Вирішальне значення має розмір пластинки. Пухлина виникає при імплантації пластинок розмірами не менше 0,5 х 0,5 см.
4. Пластинка має бути суцільною, тобто не мати отворів (перфорацій).
Відповідно до однієї з гіпотез, навколо пластинки утворюється сполучнотканинна капсула, серед колагенових волокон якої перебувають одиничні клітини. Вони є відірваними від інших клітин і сигналів, що регулюють інтенсивність проліфератив-них процесів. У зв'язку з цим створюються умови, які сприяють переродженню нормальних клітин у пухлинні.
16.24. Ким і в яких експериментах було доведено роль вірусів у виникненні пухлин?
Експериментальними доказами вірусного походження пухлин вважають їх виникнення після введення тваринам безклітинних фільтратів пухлинної тканини. Такі фільтрати готують із суспензії пухлинних клітин, пропускаючи її через порцелянові фільтри, що затримують бактерії і клітини тканини (рис. 55).
Уперше в 1908 р. В. Елерман і О. Банг у такий спосіб відтворили лейкоз у курей, уводячи безклітинні фільтрати лейкозних клітин.
У 1910 р. П. Раус викликав саркому у курей введенням безклітинного фільтрату саркоматозної тканини. За ці дослідження його в 1966 р. було удостоєно Нобелівської премії.
У 1932 p. Р. Шоуп повідомив про виділення вірусу з доброякісної пухлини кролів - фіброми, а трохи пізніше - з папіломи.
У 1934 р. Б. Люке виявив у ядрах ракових клітин нирок леопардової жаби тільця-включення, що нагадують такі при вірусних інфекціях. Потім він відтворив пухлину введенням тваринам висушеного екстракту пухлинних клітин.
У 1936 р.Дж. Біттнер відкрив "фактор молока" (фактор Біттнера), що викликав рак молочних залоз у мишей. Подальші дослідження показали, що цей фактор є ві- . русом, який передається від матері дитинчатам з молоком.
У 1951 p. JT. Гросс уперше відтворив лейкоз у мишей введенням безклітинних фільтратів пухлинних клітин новонародженим тваринам. Ці дослідження довели можливість вірусної етіології злоякісних пухлин і у представників ссавців.

Рис. 55. Перевивання пухлини клітинним і безклітинним матеріалом: а — клітинне перевивання; б - перевивання фільтратом, що не містить клітин
16.25. Які ДНК-вмісні віруси є онкогенними для тварин і людини?
До онкогенних ДНКчвмісних вірусів відносять:
а) nanoea-eipycu. Вони викликають розвиток у тварин трьох видів пухлин: папіломи, поліоми і пухлини, що виникає під дією вакуолізуючого вірусу мавп SV-40;
б) аденовіруси. Онкогенними для тварин є аденовіруси 12,18 і 31-го типів;
в) герпес-віруси, зокрема, вірус Епшгпейна Барр.
Що стосується людини, то в одних випадках доведено, а в інших є підстави думати, що причиною деяких пухлин є:
а) вірус Епштейна - Барр (викликає лімфому Беркіта, назофарингеальний рак);
б) вірус гепатиту В (може бути причиною раку печінки);
в) вірус папіломи людини (викликає доброякісні пухлини шкіри, жіночих геніталій, гортані).
16.26. Які РНК-вмісні віруси є онкогенними для тварин і людини?
Всі онкогенні РНК-вмісні віруси належать до сімейства pempoeipycie. Загальною їхньою властивістю є наявність у вірусному геномі гена, що кодує структуру ферменту ревертази, відомого ще як зворотна транскриптаза, або РНК-залежна ДНК-полімераза. Цей фермент забезпечує синтез двоспіральної ДНК на матриці односпіральноїРНК. Унаслідок цього утворюється ДНК-копія ретровірусу, що отримала назву ДНК-провірусу.
Залежно від онкогенності ретровіруси поділяють на дві групи.
I. Гостротрансформуючі ретровіруси. Дуже онкогенні, викликають розвиток пухлин після короткого латентного періоду. Ці віруси мають у своєму геномі онкоген, тому в основі трансформації клітин у пухлинні лежить епігеномнш механізм. До зазначеної групи, зокрема, відносять віруси гострих лейкозів у птахів, мишей і саркоми Рауса у курей.
II. Повільнотрансформуючі ретровіруси. Викликають розвиток пухлин після тривалого латентного періоду. Ці віруси не мають у своєму складі онкогена, тому основний механізм їх трансформуючої дії — 1 ... 9 10 11 12 13 14 15 16 ... 41 2014-07-19 18:44
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • © sanaalar.ru
    Образовательные документы для студентов.