.RU
Карта сайта

Інтуїція совісті - Л. Г. Подоляк, В.І. Юрченко психологія вищої школи

Інтуїція совісті

(за О.О. Ухтомським) - це дологічний апарат пізнавання-пе-редбачення, далеко діючий «рецептор на відстані» (звістка), апарат цілісного знання, який управляє нами повсякденно як у другорядному, так і у важливому. Інтуїція совісті (або душевні інтеграли) у підсвідомій життєдіяльності людини дає змогу передбачати ситуації, коли порушення якимись проектами законів бут­тя перетворює ці закони в закони відплати. Інтуїція совісті позбавлена технокра­тичного мислення, що постійно порушує закони буття.

Інфантилізм

(від лат. infantilis - дитячий) - затримка в розвитку організму з характерним сполученням фізичних і психічних ознак. Психічний розвиток ниж­че вікового рівня. Особливість інфантилізму - можливість подолання симптомів і повна компенсація психічного розвитку індивіда надалі. Деякі форми інфанти­лізму мають генотипову зумовленість.

Інформація

- повідомлення, новина, звістка; відомість, подана в готовому вигляді.

Категорії

- найбільш загальні фундаментальні поняття, які відображають за­гальні властивості і відношення дійсності та пізнання.

Керівництво-

найефективніший вид управління особами і групами, при якому суб'єкти управління й об'єкт управління взаємодіють у свідомому праг­ненні до єдиної мети. Керівництво здійснюється за трьома основними стилями: авторитарним, ліберальним і демократичним.

^ Кластерний аналіз

- математична процедура багатомірного аналізу, що дає змогу на основі численних показників (як об'єктивних, так і суб'єктивних), які характеризують низку об'єктів (наприклад, респонденти, стимули), згрупувати їх у класи (кластери) таким чином, щоб об'єкти, що входять в один клас, були більш однорідними, подібнішими порівняно з об'єктами, що входять в інші кла­си. На основі кількісно виражених параметрів об'єктів обчислюють відстані між ними. Метод широко застосовують у психології.

^ Когнітивний дисонанс

(лат. cognitio - знання, пізнання; disono - різноголо­сий) - емоційний стан дискомфорту, який виникає, коли в людини одночасно є деякі настанови або знання, що не узгоджуються між собою, або якщо виникає конфлікт переконання і зовнішньої поведінки. Внутрішня проблема, внутріш-ньоособистісний конфлікт може вирішитися, якщо змінити переконання або ін­терпретацію ситуації.

^ Когнітивний стиль

- багатомірний особистісний конструкт, сукупність ін­дивідуально специфічних і стійких характеристик схильності до певних спосо­бів оброблення інформації та прийняття рішень (наприклад, ригідність або до­гматизм, толерантність-інтолерантність до невизначеності; когнітивна склад-ність-простота; імпульсивність-самоконтроль та ін.).
326

^ Психологія вищої школи


Короткий термінологічний словник


327

Колектив

- група однодумців, об'єднаних суспільно значущою спільною ді­яльністю, у якій переважають товариські стосунки й моральні норми поведінки. Колектив характеризується єдністю ціннісних орієнтацій, наявністю органів са­моврядування, традицій та ін.

^ Колективний суб'єкт управління

- управлінський колектив, який характе­ризується системою інтегральних властивостей, притаманних соціальній групі, але опосередкованих специфікою управлінської діяльності (наприклад, педаго­гічний колектив).

Компетентність

- такий тип організації знань, який дає можливість прийма­ти ефективні рішення: знання характеризуються різноманітністю, чіткою визна­ченістю і взаємозв'язком, гнучкістю, швидкою актуалізацією, широким застосу­ванням, категоріальним характером, саморегуляцією на основі рефлексії.

Компетенція

- загальна здатність мобілізувати в професійній діяльності на­буті знання, уміння, а також використовувати узагальнені засоби і способи вико­нання дій. Компетенція забезпечує універсальність професійної діяльності.

^ Компроміс міжособистісний

- спосіб досягнення порозуміння, завершення конфлікту міжособистісного або міжгрупового. Компроміс передбачає досягнен­ня угоди, взаєморозуміння, часткового завершення соціального конфлікту че­рез взаємні поступки і узгодження інтересів (через їхнє часткове задоволення). Компроміс використовується в умовах, коли суб'єкти мають однакові можливос­ті при відсутності достатніх ресурсів для повного задоволення інтересів, потреб однієї зі сторін, яка конфліктує.

^ Комунікабельність викладача

(лат. communico- з'єдную, повідомляю)-риса особистості, яка виявляється в здатності до встановлення контактів, до спілкування, товариськості; комунікативний потенціал викладача і його навички ефективного педагогічного спілкування.

Комунікація

- спілкування, обмін інформацією, взаємодія один з одним.

Конгруентність

- справжність, щирість, чесність; одне з трьох «необхідних і достатніх умов» ефективного психотерапевтичного контакту (разом з емпатією і безоцінним позитивним прийняттям), розроблених у рамках особистісно-цен-трованого підходу в психотерапії. Цей термін запропонував К. Роджерс для опи­су, по-перше, відповідності «Я-ідеального», «Я-реального» і «досвіду» в житті людини; по-друге, динамічного стану психотерапевта, в якому різні елементи його внутрішнього досвіду (емоції, атитюди та ін.) він адекватно і вільно пере­живає і щиро виражає під час роботи з клієнтом. Конгруентність розглядають також як характеристику спілкування та особливий режим ефективної роботи будь-якого фасилітатора (психолога, викладача, вихователя).

Конкретизація

- когнітивний процес відновлення в мисленні образа пред­мета (явища); надавання чому-небудь конкретного вираження, збагачення до­датковою інформацією. Зворотними процедурами конкретизації є абстракція й узагальнення.

Конкуренція

- організація групової або міжособистісної взаємодії, яка пе­редбачає суворі межі. Активність спрямована на створення перешкод партнерові по взаємодії.

Консенсус

- згода, відсутність у сторін, що домовляються, заперечень щодо пропозицій, висунутих під час переговорів.

^ Контрольні інстанції моральної свідомості

- самоконтроль, самодисциплі­на, сором, почуття провини, совість.

Конфіденційність

- довірливість, секретність, що не підлягає розголосу.
Конфлікт (лат. conflictus - зіткнення) - зіткнення осіб і груп, їхніх ідей, про­тилежних поглядів, інтересів, потреб, оцінок, прагнень, рівня домагань тощо. В основі конфлікту можуть лежати реальні або ілюзорні, усвідомлені або не-усвідомлені протиріччя, спроба вирішення яких відбувається на фоні гострих емоційних станів. Прийоми психологічного тиску на опонентів, стиль, стратегія і тактика протиборства відображають індивідуальні характеристики учасників конфлікту. Способи запобігання і розв'язання конфліктів грунтуються насампе­ред на здійсненні психологічного впливу на опонентів, щоб змінити їхні ставлен­ня, настанови.

^ Конфлікт внутрішньоособистісний

- зіткнення інтересів, потреб, потягів особистості, що виникають при умові їхньої приблизної паритетності за інтен­сивністю і значущістю, але різної спрямованості. Найчастіше внутрішньоособис-тісні конфлікти поділяють на мотиваційні (боротьба одночасно актуалізованих суперечливих потреб) та когнітивні (зіткнення несумісних уявлень, когніцій). К. Левін виділяв три типи мотиваційних внутрішньоособистісних конфліктів: 1) конфлікт типу «наближення-наближення» - необхідність вибору між однако­во привабливими, але взаємонеприйнятними альтернативами; 2) конфлікт типу «уникнення-уникнення» - вибір між двома однаково непривабливими можли­востями; 3) конфлікт типу «наближення-уникнення» - мета одночасно і прива­блива, і неприваблива.

^ Конфлікт міжгруповий

- тип конфлікту, у якому суб'єктами взаємодії є не окремі індивіди, а групи. Можна говорити про конфлікти між малими і вели­кими, формальними і неформальними та ін. групами. По суті, до міжгрупових конфліктів належать і конфлікти між окремими людьми, які є представниками і виразниками позицій своїх груп.

^ Конфлікт рольовий

- один із типів міжособистісного конфлікту, який вини­кає на ґрунті недотримання норм рольової взаємодії, невиконання індивідом пев­них соціальних функцій, які приховано або явно визначені його статусом, позиці­єю в системі міжособистісних стосунків. В основі невиконання рольової поведін­ки можуть бути різні причини (наприклад, мимовільне переступання норм через неповне їх знання; вимушене порушення внаслідок особливих ситуацій; свідоме недотримання як демонстрування неприйняття ролі, що нав'язується; відсутність або втрата учасниками взаємодії розуміння своєї ролі і т. ін.). Це може також бути різновидом внутрішньоособистісного конфлікту, причиною виникнення якого є протиріччя між вимогами ролі й можливостями особистості (наприклад, необхід­ність управління діяльністю інших людей і особистою позицією невтручання), або є наслідком тривалого протиріччя між двома й більше соціальними ролями (наприклад, «робота або навчання», формальне управління студентською групою, із членами якої старосту пов'язують неформальні дружні стосунки.
328

Психологія вищої школи


Короткий термінологічний словник


329

^ Конфліктна ситуація

- виникнення і загострення протиріч між членами гру­пи. Усвідомлення конфліктної ситуації, яке виникає через певний час, активізує її учасників на вживання необхідних заходів. Коли не вдається врегулювати гострі суперечності, виникає конфлікт.

Конформність

(лат. conformis - подібний, відповідний) - процес зміни ати-тюдів, думок, сприйняття, поведінки індивіда у напрямку згоди з групою як реак­ція на реальний або уявний груповий тиск у ситуаціях, коли немає прямої вимоги погоджуватися з групою. «Тиск» на індивіда зазвичай виявляється у факті де­монстрування узгодженої позиції інших членів групи та необхідності після цього привселюдно висловити власну позицію. Це може бути властивістю особистості «бути як інші», потрапляти в сувору залежність від групи, вияв якої визначається іноді довільним наслідуванням, а іноді - скромністю.

Кооперація

- рівень взаємодії, який передбачає спільні зусилля в напрямі досягнення однієї мети.

Коректність

- дещо підкреслена ввічливість, тактовне поводження з людьми.

Креативність

- творчі можливості (здібності) людини, які виявляються в мисленні, почуттях, спілкуванні, окремих видах діяльності, можуть характери­зувати особистість загалом або її деякі сторони, продукти діяльності, процес їх­нього створення. Креативність розглядають як дуже важливий і відносно неза­лежний чинник обдарованості, який зрідка виявляється в тестах інтелекту й ака­демічних успіхах. Креативність визначається здатністю знаходити нові варіанти оптимального вирішення проблеми; сприйнятливістю до нових ідей.

Криза

- стан душевного розладу, викликаний невдоволенням собою, своїми успіхами, взаєминами з людьми. Криза ідентичності - неможливо ототожнити себе в соціальному плані, конфлікт рольових настанов, суперечливість смислот-ворних життєвих цінностей.

Культура

(лат. cultura- догляд, освіта, розвиток)- 1) сукупність матеріаль­них і духовних цінностей, створених суспільством, які характеризують певний рівень його розвитку; 2) рівень, ступінь розвитку, досягнутий у деякій галузі знань або діяльності: культура праці, культура управління, культура мови тощо; 3) ступінь соціального, морального й розумового розвитку, властивий конкретній людині. Культура (1) - інтегральний чинник соціалізації особистості.

^ Культура управління-

сукупність теоретичних і практичних положень, принципів, норм і цінностей, що мають загальний характер і стосуються певною мірою різних аспектів управлінської діяльності.

Лідер

(лат. leader - ведучий, керівник) - член групи, який спонтанно вису­вається на роль неофіційного керівника в умовах певної специфічної та досить значущої ситуації, щоб забезпечити організацію гуртової діяльності людей для найшвидшого і найуспішнішого досягнення спільної мети.

Лідерство

- здатність особистості спонукати інших діяти, надихаючи й за­певняючи їх у тому, що обраний курс є правильним. У практичному плані лі­дерство - відношення домінування і підкорення, влади і підлеглості в системі міжособистісних взаємин у групі, сукупність правил або процедур, у межах яких здійснюється діяльність лідера.

^ Локус контролю

(лат. locus - місце, місцеположення; фр. controle - перевір­ка) - якість, яка характеризує схильність людини приписувати відповідальність за результати своєї діяльності зовнішнім силам або власним здібностям і зусиллям. Розрізняються інтернальний (внутрішній, на себе) і екстернальний (зовнішній, на людей навколо) локус-контроль. У першому випадку людина вважає, що події, які відбуваються з нею, насамперед залежать від її особистісних якостей (компетент­ність, цілеспрямованість, рівень здібностей тощо) і є результатом її власної діяль­ності. У другому випадку людина переконана, що її успіхи чи невдачі є результа­том дії зовнішніх сил (удача, випадковість, тиск оточення, інші люди тощо).

Майстерність

- властивість особистості, набута в процесі її досвіду діяль­ності як вищий рівень освоєних професійних умінь у цій галузі на основі гнуч­ких навичок і творчості.

^ Манера

- звичка діяти певним чином; індивідуальний стиль поведінки, у т.ч. спілкування.

Маніпуляція

- комунікативний вплив, спрямований на актуалізацію в об'єк­та впливу мотиваційних станів (у т.ч. почуттів, атитюдів, стереотипів), що спо­нукають його до поведінки, бажаної для суб'єкта впливу. До того ж не передба­чають, що він обов'язково має бути невигідним для об'єкта впливу.

Манірність

- відсутність простоти та природності в поведінці й спілкуванні; показність, церемонність.

^ Маргінальна особистість

(від лат. margo - край) - особистість, у якої не сформована міцна, однозначна, узгоджена система соціальних ідентичностей і ціннісних орієнтації, громадянська і національна самосвідомість. Вважають, що через це маргінальна особистість має когнітивні й емоційні проблеми, психоло­гічні труднощі, внутрішній розлад.

Менеджер

(англ. management - управління) - суб'єкт, що виконує управлін­ські функції; спеціаліст, який здійснює управлінську діяльність в економічних і виробничих структурах, освітніх закладах та ін.; особа, яка організовує конкрет­ну роботу персоналу, керуючись сучасними методами управління.
Менталітет - сукупність характерних особливостей етнічної самосвідомос­ті, специфічна форма духовності, своєрідних почуттів.

Ментальність

- система більш-менш стабільних рис психічного складу кон­кретного етносу.

^ Ментальність українського народу

(за X. Василькевич) - інтровертова-ність вищих психічних функцій у сприйнятті навколишньої дійсності, що вияв­ляється в зосередженості на фактах і проблемах внутрішнього світу; сентимента­лізмі, чутливості до природи, емпатії, культуротворчості, яскравій обрядовості, фольклорі; естетизмі народного життя, анархічному індивідуалізмі, прагненні до особистої свободи без належного прагнення до державотворчості; браку ясних цілей, стійкості, витривалості, дисципліни; перевазі емоційного над інтелектом і волею, тяжінні до морального буття.
Метод

дослідження-

нормативний обґрунтований спосіб проведення на­укового дослідження. Це шлях наукового пізнання, який випливає із загальних теоретичних уявлень про сутність об'єкта дослідження. Розуміння, визначення і
ззо

^ Психологія вищої школи


Короткий термінологічний словник


331

вибір методів дослідження залежать від загальнонаукової і конкретно-наукової методології.

^ Методи психологічної саморегуляції

- комплекс методів і навчальних про­грам, орієнтованих на навчання людини спеціальним прийомам довільної зміни власного стану, які в подальшому житті вона може використовувати самостійно. До них належать техніки нервово-м'язової релаксації, автогенне й ідеомоторне тренування, прийоми сенсорного репродукування образів, езотеритичні методи зміни стану свідомості, самогіпноз. Як додаткові прийоми використовують су­гестію (навіювання), світломузичний вплив тощо.

^ Методика дослідження-

конкретне втілення методу дослідження; виро­блений спосіб організації взаємодії суб'єкта та об'єкта дослідження на основі конкретного матеріалу і визначеної процедури. У методиці дослідження конкре­тизується мета, предмет дослідження, а також показники вимірюваного явища, умови проведення роботи, засоби фіксації експериментальних показників і про­цедура аналізу та інтерпретації одержаних даних.

Методологія-

шлях пізнання, одержання й пояснення необхідних фактів і розкриття закономірностей досліджуваних явищ. Система принципів, норм і способів організації та побудови теоретичної і практичної діяльності.

Мислення-

процес опосередкованого й узагальненого відображення лю­диною предметів та явищ об'єктивної дійсності в їхніх істотних зв'язках і від­ношеннях. Мислення пов'язане з вирішенням проблемних задач, які виникають як у повсякденному житті, так і в професійній діяльності. Різновиди мислення: за формою (наочно-дійове, наочно-образне, словесно-логічне або понятійне); за характером завдань, що розв'язуються (теоретичне, практичне); за мірою роз­горнення (дискурсивне, інтуїтивне); за мірою новизни та оригінальності (репро­дуктивне, творче) та ін. Формами мислення є судження, міркування, умовисно-вок, поняття. Індивідуальні особливості мислення: самостійність, критичність, гнучкість, глибина, послідовність, швидкість, ригідність.

^ Мислення абстрактне

- один із різновидів людського мислення, яке полягає у виробленні узагальнених понять, суджень, умовиводів і здатності оперувати ними. Абстрактне (понятійне) мислення виростає на ґрунті узагальнення даних емпіричного пізнання.

^ Мислення дивергентне

- мислення, пов'язане з розв'язанням задач, що ма­ють багато нестандартних оригінальних рішень. Воно допускає існування де­кількох правильних відповідей. Дивергентне мислення розглядають як основу креативності.

^ Мислення конвергентне

- мислення, пов'язане з розв'язанням задач, що ма­ють єдине правильне рішення, яке знаходять за допомогою засвоєних алгоритмів.

Мислення технократичне-

світогляд або менталітет, суттєвими рисами якого є вищість засобів над метою, мети над смислом і загальнолюдськими ін­тересами, техніки (у т.ч. і психотехніки) над людиною та її цінностями. Техно­кратичне мислення - це мислення, якому не властиві розум і мудрість. Для нього не існує абсолютних категорій моральності, совісті й гідності. Суттєвою особли­вістю технократичного мислення є погляд на людину як на компонент системи,
який навчають і програмують, а не як на особистість, для якої характерна свобо­да щодо можливого простору діяльності.

^ Модель особистості професіонала

- модель, що відображає структуру най­суттєвіших здібностей особистості до конкретної професії. Розробляється на основі узагальнення емпіричних відомостей про структури особистостей до­статньої кількості професіоналів, що добре впорюються (а для порівняння - і погано) з професійною діяльністю або на підставі кодифікованих норм (законів, статутів, інструкцій та ін.) і побажань експертів.

Моніторинг

- у педагогіці контроль з періодичним спостереженням за об'єк­том дослідження на предмет відповідності бажаному результату.

Мораль

- загальна ціннісна основа культури, яка спрямовує активність лю­дини на утвердження самоцінності особистості, рівності людей у їхньому праг­ненні до гідного й щасливого життя.

^ Моральні потреби

- поняття, яке відтворює позитивне громадське цінування індивідуальних запитів особистості; суспільно (зокрема морально) санкціонована міра потреб, що стосується як їхнього складу, рівня, так і способів задоволення.

^ Моральні якості

- характеристика найтиповіших моральних рис поведінки індивіда.

Моральність

- визначає міру дотримання соціальних норм у поведінці лю­дини, її ставлення до суспільства, містить внутрішню потребу особистості у здійсненні моральних дій і вчинків. Це сфера відповідального вчинку щодо ін­ших людей. Суть моральності - гуманне ставлення до людини (альтруїзм). Мо­ральність може виховуватися лише створенням умов, серед яких людина звикає поводитися й діяти морально так само невимушено і природно, як і вмиватися зранку.

Мотив

- матеріальний або ідеальний «предмет» (або його психічний образ), який спонукає і спрямовує на себе діяльність або вчинок, за допомогою яких за­довольняються певні потреби суб'єкта. Більш широке тлумачення мотиву таке: потреба, ідея, органічний стан, емоція та ін., що спонукає суб'єкта до дії. Допус­кають, що в людини може виникати стан спонукання (потягу) без переживання й усвідомлення мотиву. Водночас діяльність може бути полімотивованою, тобто мати кілька мотивів.

Мотивація

- сукупність причин психологічного характеру (система моти­вів), які зумовлюють поведінку і вчинки людини, їхній початок, спрямованість і активність.

Мудрість

- найвищий прояв глибини розуму, що спирається на багате і доб­ре організоване знання фактів та інструментальне знання про різні життєві кон­тексти.

Навички

- дії високого ступеня досконалості, деякі з яких можуть бути до­ведені до автоматизму.
1 ... 31 32 33 34 35 36 37 38 39 2014-07-19 18:44
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • © sanaalar.ru
    Образовательные документы для студентов.